Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 16

— Ми саме чекали на вашого представника, — мовив він, трохи підвівшись, але його важка туша знову плюхнулась у крісло. — Що ж ми можемо для нас зробити? Боюсь, дуже мало… В цьому трагічному випадку ми, на жаль, майже безпорадні. Наш пилив на уряд з кожним місяцем зменшується. Не кажучи вже про те, що цей уряд, хоч як би ми до нього ставились, не відповідає за дії повстанців. Та цього й не можна від нього вимагати.

Вальман намалював досить невтішну картину. Його гладенькі руки, натреновані як на заперечливих, так і на лагідних, заспокійливих жестах, безцільно лягли на стіл.

— А ви не маєте контактів з повстанцями? — запитав Гундлах.

— О боже, як ви собі це уявляєте?!

— Зрештою, представники так званого Фронту національного визволення їздять по країнах Європи, домагаються матеріальної й моральної підтримки, їх приймали навіть у Бонні.

— Можливо. Але тут, у цій країні, нам ніхто б не подарував таких контактів.

— Ну, я думаю, Фронт не залишився б у боргу. Принаймні вони б хоч не чіпали наших людей.

В очах Вальмана раптом з'явився якийсь божевільний переляк.

— Це було б цілковитим порушенням міжнародних правил. Ми можемо говорити лише з представниками того уряду, в якого ми акредитовані.

Гундлах іншого й не сподівався почути. Допомога Дорпмюллерові була поза межами повноважень посольства. Залишався один вихід. Гундлах розповів про підключення до справи американських детективів, про поки що невтішні наслідки їх роботи і попросив Вальмана навести довідки про фірму ВВВ: чи можна їй довіритись? Вальман кивнув і, трохи заспокоївшись, щось занотував, оскільки ж у приймальні не виявилося секретарки, він викликав чергового й передав ним записку в якийсь відділ посольства.

— Ваше завдання нелегке, — пробелькотів Вальман, щоб заповнити паузу. — Будівництво на річці Лемпі припинилось. Там тепер дуже небезпечно. Ми, звичайно, в курсі справи… Та я хотів би, зрештою, щоб ми могли…

— Пробачте, що б ви хотіли?

— Покинути все отут і повернутися додому. Аби якнайдалі звідси! Ви знаєте, що в цьому місті вже викрадено понад два десятки дипломатів? А нещодавно — послів Південно-Африканської Республіки й трьох сусідніх держав. Це тут зайшло дуже далеко. За представників фірм вимагають грошовий викуп; таку умову легко виконати. А за дипломатів ставлять інші вимоги: уряди повинні передавати по радіо й з телеекранів їхні відозви, випускати на волю заарештованих, хоч це й дуже шкодить їхньому авторитету! Проте вони змушені на це йти. А що вдієш?!.

Гундлах міркував, чи чекають від нього співчуття до високооплачуваних державних службовців, яким за кордоном жилося зовсім непогано, але жаль до них не прокидався в його душі. Прихід посильного звільнив його від мук сумління.

— Репутація Ворда, Вебстера й Віллоубі бездоганна, — сказав Вальман, прочитавши принесений йому папірець. — Очевидно, досить кваліфіковані люди. Їхнє бюро від Мексіки до Аргентіни владнало п'ятдесят інцидентів з викраденням.