Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 10

Пані Біндінг повідомила, що пана Дорпмюллера викрали біля самої його квартири на Ескалоні: заблокували машину, витягли звідти шофера, а Дорпмюллера повезли на його ж автомобілі. Вона згадала ще кілька подробиць, відомих працівникам філії, але Гундлах її майже не слухав. Подробиці тепер не мали значення. Дорпмюллер перебував у руках невідомих людей, головне зараз було знати, чи він живий, які умови обміну, чи озивалися викрадачі — але про це вона нічого не знала, очевидно, доктор Зайтц був мовчазної вдачі.

Нарешті прийшов Зайтц, худорлявий літній чоловік із жовтавим обличчям, колючими очима і, як здалося Гундлаху, справді небагатослівний. Зайтц справляв враження жорстокої властолюбної людини. Дотримуючи всіх правил хорошого тону, він все-таки дав зрозуміти, що чекав людину вищу за чином, аніж Гундлах. Він вважав, що тут було порушено субординацію. Хто тут вищий по службі і хто чиї накази повинен виконувати, молодий посланець з Німеччини його накази, досвідченої людини на місці — чи навпаки? Таку проблему Гундлах завжди вирішував несподіваним наступом, дружніми вказівками, і все швидко ставало на місце, але Зайтц чинив опір.

— Майте терпіння, — холодно порадив він. — Не можна поки що нічого робити, щоб не зашкодити панові Дорпмюллеру. Та й для переговорів ми не маємо достатньої свободи дій. На жаль, нам лишається тільки прийняти умови…

— Ми ж уже прийняли їх. Тільки, як воно буде далі?

— А це справа наших довірених детективів Ворда, Вебстера і Віллоубі.

— Це ви їх підключили?

— Я запропонував їхні кандидатури концернові телеграфом і дістав згоду. В даному випадку це єдиний вихід. ВВВ, тобто Ворд, Вебстер і Віллоубі — фахівці своєї справи. Ми весь час підтримуємо з ними зв'язок, і вони щодня звітують нам про зроблене.

— І що ж вони повідомляють?

— Власне кажучи, ми поки що маємо тільки один їхній звіт. — Доктор Зайтц причинив внутрішні двері, які вели до секретарки, потім дістав із сейфа якісь папери. — Будь ласка, прочитайте самі.

Під помпезною шапкою фірмового бланку (шапку було набрано аристократичним сірим друком у Мехіко) з абревіатурою ВВВ центральноамериканська філія детективної фірми повідомляла, що двічі входила у контакт з викрадачами. Внаслідок цього ті учора повідомили телефоном бюро Рейнського концерну про свої вимоги й надіслали магнітну плівку з голосом Дорпмюллера. Проте запис виявився неякісним, з нього не можна було пізнати голос Дорпмюллера. Решта все не суттєве. Звіт підписав якийсь містер Хілларі, уповноважений філії ВВВ в Сан-Сальвадорі, й містер Пінеро, їхній спеціальний агент, чи щось на зразок цього.

— Оце і справді все, пане Зайтц?

— О боже, а чого ж ви ще хотіли? Зараз абсолютно все диктують злочинці, у чиїх руках перебуває наша людина.