Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 79

— Я торгую французьким антикваріатом,— відповіла Ноель. — Мій магазин — просто поряд із Брюсовим. Родом я з Нового Орлеана, але за якийсь час після знайомства з Брюсом переїхала сюди — невдовзі після Катріни.

М’яка, чітка, ідеальна дикція, ані натяку на новоорлеанський акцент — та й на будь-яку іншу недосконалість. Обручки в неї не було, зате було чимало інших прикрас.

— Отже, у 2005-му, за місяць після нещастя з Тессою, — сказала Мерсер.— Я добре пам’ятаю той час.

— А ви були тут, коли це сталося?— запитав Брюс.

— Ні, то було перше за чотирнадцять років літо, яке я проводила не тут. Мені довелося тоді влаштуватися на роботу, щоб платити за університет, і працювала я в Мемфісі— моєму рідному місті.

Дора прибирала зі столу брудний посуд і підливала всім вина. Голос Енді ставав дедалі гучнішим.

— А діти у вас є?— поцікавилася Мерсер.

Обоє посміхнулися й похитали головами.

— Ми просто ніколи не мали на це часу,— відповіла Ноель.— Я багато подорожую й торгую — здебільшого у Франції,— а Брюс весь тиждень працює у своєму магазині.

— То ви з нею не їздите?— запитала Мерсер у Брюса.

— Нечасто. Проте саме там ми одружилися.

А от і неправда. Це була легка, невимушена брехня, адже вони давно до неї звикли. Мерсер відпила вина й нагадала собі, що сидить поруч з одним із найуспішніших торговців краденими рідкісними книгами в усій країні. Розмовляючи з Ноель про південну Францію й тамтешню торгівлю старовиною, Мерсер питала себе, наскільки багато тій відомо про справу Брюса. Якщо він дійсно виклав мільйон за рукописи Фіцджеральда, Ноель би точно про це знала — адже так? Зрештою, Брюс не був якимось там магнатом із бізнесом у різних куточках світу й можливостями таємно переміщати й приховувати гроші. Він був книготорговцем у маленькому містечку й практично жив у своєму магазині. Як би він приховав такі гроші від Ноель? Вона просто мусила знати.

Брюс дуже схвально відгукнувся про «Жовтневий дощ» і поцікавився в Мерсер, чому та так раптово перервала своє перше турне. Майра почула це і, закликавши всіх до тиші, попросила Мерсер розповісти свою історію. Поки Дора розкладала по тарілках печену ставриду, розпочалася бесіда про книжкові тури, і кожен із присутніх мав що розповісти. Лі, Джей і Кобб зізналися, що їм теж доводилося марно просиджувати по кілька годин у задній частині магазинів, так і не дочекавшись жодного покупця. Перша книжка Енді привабила чимало читачів, проте він — хто б сумнівався — напився й почав чіпляти відвідувачів, які не побажали купляти його книжку,— зрештою його випхали з магазину. Навіть Емі, авторка бестселерів, пережила кілька невдалих презентацій, перш ніж натрапила на золоту жилу зі своїми вампірами.

Енді незабаром все ж перейшов на воду з льодом, що не могло не викликати полегшення в усіх присутніх.

Кобб заповзявся розповідати історію з тюремного життя про те, як один 18-річний в’язень зазнав сексуального насильства від співкамерника, скінченого покидька. Коли відтоді минуло багато часу й обидва вже вийшли на умовно-дострокове звільнення, той хлопець вистежив свого кривдника, який став провадити тихе життя в передмісті, ніби й забувши про темне минуле. І тоді настав час помсти.