Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 78

— Отже, правила такі!— оголосила Майра.— Жодних розмов про свої книги — і про політику. Серед нас є республіканці.

— Що?!— обурився Енді.— Хто їх покликав?

— Я. Якщо щось не подобається, ніхто нікого тут силою не тримає.

— І хто ж вони?— не вгамовувався Енді.

— Я!— гордо здійняла руку Емі. Було видно, що таке трапляється вже не вперше.

— І я,— промовив Кобб.— Хоч я відсидів у в’язниці й натерпівся від ФБР, я досі відданий республіканець.

— Борони нас боже,— пробурмотів Енді.

— От я й кажу,— втрутилася Майра.— Ні слова про політику.

— Як щодо футболу?— поцікавився Кобб.

— Ані політики, ані футболу,— посміхнулася Майра.— Брюсе, а ти про що хотів би побалакати?

— Про політику й футбол,— відповів той, і всі засміялися.

— Що там наступного тижня буде у твоєму магазині?

— Ну, в середу знов приїздить Серена Роуч. Я вас усіх чекатиму на автограф-сесії.

— У сьогоднішніх ранкових «Нью-Йорк Таймз» її змішали з брудом, — не без зловтіхи повідомила Емі.— Читали?

— Та хто читає «Таймз»?— зневажливо вимовив Кобб.— Лівацьке лайно.

— А я була б ой як не проти, якби мене змішали з брудом у «Таймз» — та чого там, бодай де-небудь,— зізналася Лі.— А про що її книжка?

— Це її четвертий роман, і йдеться там про незаміжню жінку, що живе у Нью-Йорку й має неабиякі проблеми з особистим життям.

— Так оригінально!— вигукнув Енді. — Мені вже не терпиться її прочитати.

Він покінчив уже з другою подвійною порцією горілки й попросив Дору налити йому ще. Майра насупилася, поглянувши на Брюса, який знизав плечима, ніби кажучи: що зробиш, він доросла людина.

— Гаспачо,— оголосила Майра, підіймаючи ложку.— Налітай!

Гості вмить розділилися на групи й узялися водночас балакати. Кобб з Енді стиха обговорювали політику, Лі з Джеєм приткнулися одне до одного в кінці столу й обговорювали чиюсь книжку, Майра й Емі розпитували про новий ресторан, а Брюс повернувся до Мерсер і м’яко промовив:

— Пробачте, що згадав про смерть Тесси. Це дійсно було нетактовно.

— Зовсім ні,— відгукнулася вона.— Відтоді минуло вже багато часу.

— Я добре знав Портера. Він був постійним відвідувачем мого магазину — обожнював детективи. Тесса заходила десь раз на рік і ніколи багато не купувала. Здається, я пригадую, як вона приходила з онукою, але то було багато років тому, так що спогади вже зовсім нечіткі.

— А ви надовго тут?— поцікавилася Ноель.

Мерсер не сумнівалася, що все, що вона розповіла Майрі, уже було передано Брюсові.

— На кілька місяців. У мене зараз перерва між роботами — чи, краще сказати, я безробітна. Останні три роки я займалася викладанням, але, сподіваюся, що це для мене вже в минулому. Та годі про мене — прошу, розкажіть мені про свій магазин.