Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 71

— Щонайприємніший чоловік, коли тверезий,— додала Лі,— але п’є по-чорному. Він досі влізає в бійки.

Майра тут же підхопила:

— Не далі як минулого місяця побився з хлопцем, удвічі молодшим за себе, у шинку на Мейн-стрит, і той добре йому надавав. Зрештою Енді потрапив до поліційного відділку, і Брюсові довелося вносити за нього заставу.

— Брюсові?— хутко перепитала Мерсер.

Майра й Лі зітхнули й зробили по ковтку, ніби даючи зрозуміти, що будь-яка розмова про Брюса може забрати кілька годин. Нарешті Лі промовила:

— Брюс Кейбл, власник книжкового магазину. Ви з ним не знайомі?

— Начебто ні. Я пам’ятаю, що в дитинстві кілька разів була в магазині, але з ним напряму не стикалася.

— Усе, пов’язане з книжками й письменниками, обертається навколо магазину, а отже — навколо Брюса. Він — центральний персонаж.

— Позитивний?

— О, ми Брюса обожнюємо,— запевнила Майра.— Його книгарня — найкрутіша в країні, і він дуже любить письменників. Багато років тому, ще до нашого переїзду сюди, коли я багато писала й друкувалася, він запросив мене влаштувати автограф-сесію в його магазині. Для серйозних книгарень дещо незвично запрошувати авторок любовних романів, але Брюса це не бентежило. Ми влаштували розкішну подію, продали чимало книжок, напилися дешевим шампанським — магазин був відкритий до опівночі. Уявіть собі, він навіть влаштував автограф-сесію для Лі.

— Ну Майро...

— Так, так, і вона продала аж чотирнадцять книжок.

— П’ятнадцять,— поправила Лі.— Мій особистий рекорд.

— А мій рекорд — п’ять,— зізналася Мерсер.— І то було на найпершій моїй автограф-сесії. На другій продали чотири, а на третій — жодної. Після цього я зателефонувала в Нью-Йорк і скасувала тур.

— Отакої,— промовила Майра.— І після того ви на якийсь час покинули професійне письменництво?

— Авжеж. І якщо мені вдасться знов щось опублікувати, то жодних турів я не влаштовуватиму.

— А чому не приїхали сюди, в «Бей-Букс»?

— За планом мала приїхати, але психанула й усе скасувала.

— Треба було почати звідси. Брюс завжди вміє зібрати натовп. Та що казати: він і нам постійно дзвонить, що приїздить такий-то автор і що нам має сподобатися його чи її книжка. А це значить, що ми мусимо об’явитися на автограф-сесії й купити ту кляту книжку. І ми завжди ходимо!

— У нас уже ціла купа підписаних авторами книжок, і більшість із них ми навіть не розгортали,— додала Лі.

— А ви вже заходили в Брюсів магазин?— запитала Майра.

— Так, заглянула, коли йшла до вас. Там справді чудово.

— Авжеж — то справжній культурний оазис! Давайте зустрінемося там за обідом, і я познайомлю вас із Брюсом. Він вам сподобається, і можу вас запевнити: ви йому маєте припасти до душі. Він усіх письменників любить, але молоді й привабливі письменниці— то окрема тема.