Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 63

А от щодо її нинішнього завдання, яке так щедро оплачувалося, Мерсер була дещо розгублена, адже гадки не мала, як саме його виконуватиме і скільки в неї на це піде часу, тому вирішила, що не варто гаяти й дня. Вона зайшла в інтернет і перевірила електронну пошту. Як і слід було очікувати, Елейн не забарилася й ще вночі надіслала їй листа з потрібними адресами.

Мерсер набрала «бджолиній матці» електронний лист такого змісту: «Шановна Майро Беквіт! Мене звати Мерсер Манн, я письменниця і приїхала на острів Каміно, щоб кілька місяців пожити на пляжі, працюючи над книгою. Я майже нікого тут не знаю, тому наважилась звернутися до вас. Була б дуже рада зустрітись якось за келихом вина з вами й пані Трейн. Пляшку вина я принесу».

Рівно о десятій ранку пролунав дзвінок у двері. Відчинивши, Мерсер побачила на ґанку коробку без будь-яких позначок. Той, хто її доставив, уже встиг кудись зникнути. Вона віднесла коробку на кухню, де поставила її на стіл і розпакувала. Як і обіцяла Елейн, там були чотири великі ілюстровані книжки Ноель Боннет, три романи Серени Роуч, досить-таки тонка книга Лі Трейн і з півдюжини любовних романів із вельми кричущими обкладинками, на яких було щонайвідвертіше зображено переплетені тіла прегарних юних дів і їхніх красенів-коханців із неймовірно пласкими животами. Імена авторів були різні, проте все це були творіння Майри Беквіт. Їх Мерсер поки відклала на потім.

Ніщо з побаченого аж ніяк не спонукало її до роботи над власним романом.

Вона поснідала гранолою, гортаючи книгу Ноель про її з Брюсом будинок.

О 10:37 У Мерсер задзвонив мобільник. На екрані світився напис «номер невідомий». Тільки-но Мерсер натиснула на кнопку виклику й відкрила рота, щоб сказати «Алло», як її перервав високий і нездорово енергійний голос:

— Ми не п’ємо вина. Я п’ю пиво, а Лі— зазвичай ром. Випивки в нас повно, так що свою пляшку можете не приносити. Ласкаво просимо на острів. Це Майра.

Мерсер ледь не пирснула: