Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 35

VII

Через тиждень у Санта-Розу прибула велика вантажівка й припаркувалася перед будинком Брюса. Наступного дня Ноель вказувала вантажникам, що куди нести. Брюс раз у раз приходив з магазину та спостерігав за тим, що відбувається, з великою цікавістю і навіть деяким трепетом. Ноель із головою поринула у власний світ творчих натхнень, носилася з однієї кімнати до іншої, принаймні тричі переставляючи кожну річ, і зрештою дійшла висновку, що дечого ще бракувало. Незабаром після від’їзду першої вантажівки прибула друга. Крокуючи назад до магазину, Брюс бурмотів собі під носа, що магазин Ноель на Роял-стрит, мабуть, цілком спорожніє. За вечерею того ж дня Ноель підтвердила його припущення й попросила його полетіти з нею вже за кілька днів до Франції, щоб поринути там у нові шопінгові пригоди. Він відмовився, пославшись на те, що незабаром до нього приїздять важливі автори, і він має бути присутній у магазині. Тієї ночі вони вперше спали в будинку, на чудернацькому ліжку з кованого заліза, яке вона знайшла біля Авіньйона, де мала власну маленьку квартиру. Кожен найменший предмет меблів, кожен аксесуар, килим або картина мали свою історію, і любов Ноель до них була заразною.

Рано-вранці наступного дня вони потягували каву на задній веранді й говорили про майбутнє, яке тієї миті видавалося досить непевним. У Ноель було своє життя в Новому Орлеані, а Брюс уже зовсім загніздився на острові, і ні він, ні вона не були готові до міцних довготривалих стосунків, які вимагали б, щоб хтось із них двох відмовився від свого звичного життя. Обоє почувалися незручно й незабаром змінили тему. Брюс зізнався, що ніколи не був у Франції, і вони взялися планувати відпустку в тому напрямку.

Невдовзі після того, як Ноель покинула місто, Брюсові надійшов перший рахунок разом із запискою, написаною чудовим почерком Ноель, у якій вона зазначала, що не стала додавати до вартості свою звичну надбавку, тобто продала йому все за собівартістю. Брюс подумки подякував Господу за маленькі чудеса. Але ж тепер вона їхала до Франції за новою порцією!

Ноель повернулася в Новий Орлеан з Авіньйона за три дні до урагану Катріна. Ані її магазин у французькому кварталі, ані квартира в Ґарден-дистрикт не зазнали пошкоджень, але для міста в цілому то був смертоносний удар. Позамикавши свої двері, Ноель одразу полетіла на острів Каміно, де на неї чекав Брюс, щоб заспокоїти й утішити. Ще кілька днів вони дивилися на той жах по телевізору: затоплені вулиці, плаваючі тіла, плями нафти на воді. Половина населення в розпачі втекла з міста, рятувальники не знали, куди дітися, політики бурмотіли якісь нісенітниці.

Ноель сумнівалася, що зможе повернутися, і не була впевнена, чи хоче.

Незабаром вона стала згадувати в розмовах про переїзд. Близько половини її клієнтів становили мешканці Нового Орлеану, і після того, коли так багато з них втекло з міста, вона сумнівалася, що її бізнес виживе. Друга ж половина її клієнтів була розсіяна по всій країні. Магазин Ноель був популярний та мав добру репутацію, й антикваріат у неї замовляли звідусіль. Її сайт мав велику відвідуваність, а книжки добре продавалися, і серед її шанувальників було чимало серйозних колекціонерів. Із ненав’язливою підтримкою Брюса вона переконала себе, що якщо перенесе свій бізнес на острів, то зможе не лише покрити втрати, але й процвітати надалі.