Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 16

Уперше вони зустрілися рік тому, коли Трей і Джеррі— єдині, хто бував у в’язниці, й найдосвідченіші серед п’ятьох,— познайомилися з Денні, який знав Марка, а той, своєю чергою, Ахмеда. Багато годин вони розробляли план, сперечаючись, хто що має робити, який час слід обрати для крадіжки й куди вирушити одразу після втечі. Обговорили сотні деталей, як важливих, так і дрібних, кожна з яких могла мати вирішальну роль. Тепер, коли крадіжку було скоєно, усе це було вже справою минулого. Лишалося добути готівку.

У четвер о восьмій ранку всі четверо, зібравшись в одній кімнаті, знов виконали ритуал із пристроями Sat-Trak. З Ахмедом теж усе було гаразд. Усі на місці, жодних проблем. Джеррі й Марк, попрощавшись із Треєм і Денні, полишили мисливський будиночок у горах Поконо й за чотири години дісталися до околиць Рочестера. Вони й гадки не мали, як багато агентів ФБР тієї самої миті терпляче чекали появи пікапа Toyota, орендованого три місяці тому. Джеррі припаркувався на стоянці біля будинку, де була його квартира, і поки вони з Марком невимушено крокували стоянкою й піднімалися сходами на третій поверх, їх крупним планом знімали приховані камери.

Цифрові знімки миттєво було передано в лабораторію ФБР у Трентоні. Коли Джеррі привітав Керол поцілунком, знімки вже звіряли із записами з камер спостереження Бібліотеки Принстона. Технологія розпізнавання облич підтвердила, що Джеррі був паном Джеральдом А. Стінґарденом, а Марк — тим самим самозванцем, що видавав себе за професора Невілла Манчіна. Оскільки Марк не мав судимостей, про нього не було жодної інформації в національній базі даних про злочинців. ФБР знало, що він був у бібліотеці, але не знало його імені. Утім, незабаром і це мало виправитися.

Було вирішено спостерігати й чекати. Джеррі вже вивів їх на Марка — можливо, через нього вони зможуть вийти ще на когось із злочинців. Пообідавши, Джеррі з Марком покинули квартиру й попрямували до пікапа. Марк ніс дешеву бордову нейлонову спортивну сумку. У Джеррі руки були вільні. Сівши в автівку, вони вирушили до центру міста. Джеррі вів обережно, намагаючись дотримуватись усіх правил дорожнього руху й уникати всіх поліціянтів.

XV

Злочинці пильнували за всім: за кожною машиною, кожним обличчям, кожним дідусем, що сидів на лавочці в парку, ховаючись за газетою. Вони були певні, що за ними не стежать, проте в їхній справі слід було завжди бути напоготові. Вони не могли ані побачити, ані почути, як на висоті майже в кілометр, невідступно слідуючи за ними, невинно парить вертоліт.