Читать «Нейтрино залишається в серці» онлайн - страница 33

Вольовий товариш ще раз поглянув на кожного з нас. На прощання він пригвинтив мене поглядом до стільця.

У кабінеті запала тиша.

— Звичайно, проти того, що тут було сказано, важко заперечувати, — сказав я.

— А хто тут збирається заперечувати? — поглянув на мене Чубарик. — Установка є установкою. Директиви треба виконувати, а не обговорювати.

— Цілком згодний з попереднім промовцем, — сказав Карась. — Звичайно, Чубарик чудовий еталон. Але такі, як він, нехай залишаться на Землі. Вони тут потрібні. Я думаю, що наш шановний завідуючий кадрами не заперечуватиме проти цього.

Чубарик на знак згоди хитнув головою. Його лисина засяяла. Окуляри також. Він не відчув іронії в голосі Карася.

— І крім того, виховання роботів забирає надто багато часу, а такого зайвого часу, на жаль, Чубарик не має. Він перевантажений основною роботою. Тому нам доведеться обміркувати питання глибше.

— Я думаю, — почав Прюст; він шморгнув носом і на якусь мить замовк, — я так думаю: сучасник повинен мати ясну і чутливу душу. Саме чутливу. Я не помилився. Він повинен уособлювати в собі знання і мрії. Саме мрії. Саме я це хотів сказати. Роботи там, на іншій плянеті, повинні жити і працювати так, як наш сучасник на Землі. Еталон ми повинні шукати не в літературі. Ні. В літературі, на жаль, ще такого еталону немає. Ми ще не можемо уяснити, чи сучасник має цілком позитивний характер, чи він має ще й негативні риси. І коли він має такі негативні риси, то скільки процентів це повинно складати? А в житті є багато передових сучасників. Але вони такі, що ми ще не знаємо, як відкривати їхні душі і переносити в літературу. Отже, ми повинні самі знайти такі еталони, і нехай вони будуть вихователями роботів.

Говорили ми всі. Але ніхто нічого не додав до пропозиції Прюста. Тільки Чубарик мовчав.

Після наради Чубарик запропонував мені зайти до нього. В своєму кабінеті він дав волю почуттям. Коротенькими ніжками він ходив з кутка в куток і говорив:

— Чули? Ви чули? Це ж демагогія! У нас, коли хочете знати, демократичний централізм. Директиви зверху треба виконувати. Ви гадаєте, я не зрозумів наміри Карася? Зрозумів. Він навмисне мене відсунув од цієї справи. Так? Але я не буду миритися з гнилими лібералами. Ви представник преси і повинні засудити подібні явища. Поки я відаю кадрами — не допущу, щоб у нас розплоджувався лібералізм. Я виведу Карася на чисту воду.

Тут я вже не витримав — засміявся. Чубарик дивився на мене отетеріло і сердито.

— Ви сказали дуже дотепно. Справді, карасям потрібна чиста вода.

10. Сучасна пастораль. Антиковбаса. Ромашки і Чвоха

Дуже приємно жити в одній кімнаті з Прюстом. Чи стану я від цього геніяльним? Звичайно, ні. Я тільки розповідатиму колись своїм онукам і правнукам, що був найближчим приятелем геніяльного письменника. Це коли мої онуки та правнуки згадуватимуть про Прюста.

Навіть сплять генії не так, як усі інші люди на Землі. Принаймні Прюст весь час уві сні щось бубонить, посміхається і підморгує бровами. Він ніби з кимсь веде цікаву розмову. Може, його і вві сні відвідує муза і дає йому тверді творчі установки?