Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 21

Настя знизала плечима чи то від холоду, чи то у відповідь на ці слова. Щоб це було, якби на Різдво завалилася в квартиру отака компанія, та ше й із піснями? І ледь не перечепилася об щось на дорозі.

— Обережно! — підтримала її за лікоть якась жінка — мабуть, власниця валізи. — Вибачте, а це і є та електричка, що їде на Ірпінь?

Говірка виказувала жительку півдня. Чіпка засмагла тітонька мала вигляд марафонця, для якого біг навіть із такою валізою ніщо.

— Так, це та сама електричка! — Настя зніяковіло обсмикнула на собі плащ.

Артем, захоплений власними теревенями, не встиг притримати дівчину, коли та спіткнулася, і тому мав винуватий вигляд. До самого входу в метро розмова не клеїлася — кожен думав про своє. На станції «Льва Толстого» розійшлися в різні боки, щоправда, телефонами обмінятися встигли.

IV

Жінка провела очима симпатичну пару, піднялась у вагон, обрала собі місце, сіла і з полегшенням зітхнула. Ось і здійснила подорож фірмовим поїздом «Таврія». Ще трохи — і вона буде вдома, з рідними. Місто, звідки дісталася, Надія Миколаївна, вона так і не полюбила, хоч минуло вже понад двадцять років з часу одруження. Потрапила вона до редакції херсонської обласної газети за направленням з університету. Після всього, що стається у будь-якому творчому колективі, — болісного набуття життєвого і професійного досвіду, дружби і ворожнечі колег, нескінченних відряджень у райони, публікацій з проблемних питань, — кореспондент Надія Лось отримала посаду завідувачки відділу місцевого самоврядування. Таке запізніле кар’єрне зростання, у віці «під сорок» — звичайне явище для регіональної преси, тут на затісному майданчику товчеться надто багато «золотих пер». Журналістка не відчувала радості з приводу свого підвищення — знала, що волі все одно не дадуть. Робота без натхнення виснажувала, мріялося хоча б про кілька днів відпочинку.

Стосунки з чоловіком склалися товариські. Володя не втаємничував її у свої справи, вона ж розповідала про роботу лише найнеобхідніше. Чоловік і без її розповідей постійно залишався в курсі газетярських справ — зобов’язувала посада керівника одного з підрозділів обласного управління Служби безпеки. Втім, останнім часом у нього не складалися стосунки з начальством, вже подумував про відставку, тим паче, що стаж дозволяв. На Володимира Андрійовича Чубенка почали косо дивитися ще звідтоді, як він розлучився з першою дружиною і нарешті оформив громадянський шлюб із Надією Лось.

За час доволі тривалої журналістської практики Надія донесхочу наслухалася політичної тріскотні як лівих, так і правих. Часом вночі не могла заснути — мучив якийсь невідомий духовний голод, краяв душу незбагненний сум за мудрими, розважливими носіями вічних істин. Вони пережили вигнання з телеекранів, книжкових полиць. Де, в якому світі призначити з вами зустріч, наші розумні старі? Інформаційний і культурний простір заполонили молоді, галасливі, бездарні політики та шоумени.