Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 199

Цвєтков сутужно зітхнув і вів далі:

— Раніше головна сила влади була в шалених нафтогазових грошах. Але захмарні ціни на енергоресурси, що йдуть на експорт, — зло для держави. Адже в такому випадку вона ні про що не дбає, крім наповнення шлунків підданих. Цей час минув, розумієте чи ні? Ми на порозі нової економіки, інших цін на ресурси. Для нинішньої влади навіть п’ятдесят доларів за барель — це вже катастрофа.

Келих тремтів у руках співрозмовника; було помітно, що Андрія надто хвилює ця тема.

— Ви приїхали сюди на переговори, а перед тим вислухали купу брутальних звинувачень з боку наших керівників, перемерзли без опалення, зазнали збитків; врешті-решт, не змогли гарантувати надійного транзиту газу до Європи. І все це невипадково. Кремль показово відшмагав український уряд, щоб налякати європейських партнерів…

Із цим Євген готовий був погодитися.

— А отже, — провадив російський журналіст, — Кремль заробив собі додаткові бонуси й підвищив статус «Газпрому» як інструмента геополітичного впливу. Росії газова війна з Україною була потрібна, щоб акції компанії-монополіста підскочили.

Такою інформацією Чубенко вже володів: вартість активів «Газпрому» останнім часом скоротилася майже в чотири рази. Дошкуляло володарям геостратегічного «краника» й те, що в Європі блакитне паливо подешевшало більш ніж удвічі, тоді як росіяни скупили його в Середній Азії на рік наперед за надто високою ціною. Тепер ці витрати намагалися компенсувати за рахунок українських споживачів.

— Наша країна, безперечно, багата на сировину, — знову надягаючи чорні окуляри, сказав Цвєтков. — Але сировинні ресурси працюють на благо громадян тільки у двох випадках. Перший — коли йдеться про фамільну династію, як, скажімо, в Об’єднаних Арабських Еміратах… Щоб було багато нафти і мало люду. Тоді красти у самих себе якось дивно. Другий випадок — якщо в країні розвинена демократія, як, наприклад, у Норвегії. У третьому випадку виходить країна латиноамериканського зразка, коли на сировинних прибутках наживається правляча верхівка, а решта народу нидіє в злиднях. Проте Росія — не Венесуела, у нас інші менталітет, рівень освіти, ми, зрештою, країна Пушкіна!

— Отож, який висновок? — посміхнувся Євген.

Він свого часу вже чув такі сентенції, і промовляв їх не хто інший як колишній український президент, якого під час «помаранчевої» революції оголосили ворогом номер один. Той теж намагався відмежуватися від моделі, за якою за океаном жив цілий континент.

— Державний устрій у Росії діє за латиноамериканським зразком, і невідомо, скільки він іще протримається, — чітко сказав Цвєтков.

З брифінгу Чубенко виніс подвійне враження. Усі присутні в конференц-залі відчули: то було якесь зомбування, а не звичайний протокольний захід. Леді Ю ввійшла до конференц-зали на своїх високих підборах так, ніби несла себе в рамці. Її російський колега тримався, мов гардемарин, за всього бажання позбавлений права підтримувати чарівну даму під ліктик. Підписана щойно угода, за словами прем’єрів, була вигідною для обох держав. Але взята за основу цінова формула містила найбільшу цифру, що будь-коли фігурувала в розрахунках європейських споживачів за блакитне паливо. Успішне виконання угоди з боку українського партнера відтепер залежало не від політичних домовленостей, а від динаміки світових цін на нафту.