Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 198

Тетяна Ковтун

Євген спустився у прес-кафе, де журналістам дозволили гаяти час, і замовив собі коктейль. Транслювали засідання Державної думи. З телеекрана над столиками розлягався гучний баритон пана, який і досі не скинув свого червоного піджака. Це був той самий добродій, чиї думки надихнули Чубенка написати свою першу статтю для Дмитра Чорняти. Промовець об’єднав під один знаменник російсько-грузинське протистояння в Південній Осетії та Абхазії і газову війну з Україною і закінчив словами: «Найкращий спосіб розв’язання конфліктів — війна».

Багатьом росіянам подобався стиль цього політика.

Чоловік у сірому светрі помітив Чубенків вираз обличчя й запитав, очима показуючи на екран:

— Вас це шокує?

Він підсів до Євгенового столика, приязно подав руку:

— Андрій Цвєтков, журналіст. Певно, ви теж?

Добродій на телеекрані замовк так само раптово, як і заговорив, склав руки на бильця парламентської ложі і замислився, підпираючи вказівним пальцем кінчик свого носа. Решта промовців Чубенка вже не цікавили.

— Я не помилюсь, якщо скажу, що ви з України? — продовжив Цвєтков, ставлячи свій келих.

— Ви вгадали, — неквапливо відповів Євген.

— Я помітив вас серед журналістів, які чекають брифінгу прем’єра, — провадив новий знайомий.

— Прем’єрів, — виправив його Чубенко, допиваючи свій коктейль.

Андрій, кивнув, погоджуючись, і зняв темні окуляри.

— Так буде краще. У вас, напевне, люди вже забули, що то воно таке — відчувати за спиною погляд нишпорки. А ми ще й досі слабуємо на синдром кадебе. Ілюзорний він чи реальний — для хворого це вже не має особливого значення.

Євген з цікавістю подивився на свого російського колегу.

— Скажу прямо: мені незручно перед вами через заяви наших можновладців. Опозицію в Росії не показують. На всіх телеканалах є так звані «стоп-листи» для того, щоб сюди не впускали таких політиків, як Іван Старіков, Борис Нємцов, Гаррі Каспаров. А ви, українці, для нас дуже важливі. Нам потрібно знати, що і як у вас відбувається.

— Чому?

— У вас яка не є, а демократія, голос народу має певне значення. А у нас народ голосує так, як йому накажуть згори. В цьому наше суспільство слабше за українське, а ось економіка України потребує глибоких реформ, а в її політичній сфері цілковитий бардак.

Чубенко подумав, чи не слід йому образитися на ці слова, але примусив себе слухати далі.

— Ви раніше за нас станете європейською країною. Вашу країну зміцнює конфесійна єдність, географічно ви є справжньою Європою, у вас не виникає значних міжетнічних конфліктів. А головне — на відміну від Росії, ви були лише частиною імперії, а не її центром.