Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 196

Жінка, яка сьогодні тримала у своїх руках ключ до переговорів, сиділа в окремому салоні з незворушним виглядом. Її обличчя осявала золота корона коси, а тендітну статуру підкреслювала маленька вечірня сукня чорного кольору. Насправді ж, як підозрював Євген, поєднання цих двох кольорів тільки підкреслювало її натуру затятого піромана, — прем’єр перетворювала репутацію своїх політичних конкурентів на попіл.

Ходило чимало анекдотів про те, як українському прем’єру вдається залагоджувати непрості «газові» стосунки зі своїм російським колегою. Однак те, що коїлося в Україні з новорічної ночі, давно вийшло за межі комедійного жанру. Холод пробрався до кісток чи не кожної другої сім’ї благополучного Старого світу. Ця жінка могла сьогодні єдиним словом, розчерком пера повернути тепло у двадцять країн Європи. Невідомою залишалася ціна.

Окрім задубілої Європи, леді Ю. в цей момент, на висоті десяти тисяч метрів, вивищувалась і над своїм давнім другом-недругом Пасічником. Йому дісталася функція щось на зразок ролі лакея з єдиною фразою: «Обід подано». Залишалось у ній замінити одне слово на «газ». Президенту довелося відмовитися від романтичного ставлення до Євросоюзу і перейти з ним на суто прагматичні стосунки.

Ніхто не хотів конфронтації, але врегульовувати ситуацію потрібно було негайно. Окрім матеріальних збитків, йшлося про дискредитацію цілої країни. Газовий монополіст із своїх розкішних московських апартаментів на весь світ поширював заяви, що, мовляв, Україна крала газ, а потім зумисне перекрила вентиль. Пасічник наполіг, аби Брюссель відрядив своїх експертів у зону конфлікту.

Діставшись місця призначення, європейські фахівці сторопіли: всі вимірювальні прилади на перекачувальних станціях розташовувалися по той бік кордону, на території Росії. Оскільки на час прибуття місії з Брюсселя стрілки всіх приладів завмерли на нульовій позначці, то аналізувати спецам було нічого. Вони могли хіба що споглядати тисячі гектарів зіпсованого українського чорнозему, яким пролягла газова труба. Звідси «блакитне» паливо надходило безпосередньо до Європи і там же, на кордоні, росіяни його і продавали — так, наче й досі існував Радянський Союз. Україна на цьому відтинку траси існувала лише як територія, а не як суб’єкт газового ринку. Врешті-решт комісія переконалася, що з транспортною системою все гаразд і вона може будь-якої миті подати блакитне паливо на західний кордон. Самі українці не потребували ні заяв «Газпрому», ні коментарів до них. Однак російський президент раз по раз з’являвся на телеекранах і пояснював виниклі проблеми корупцією. Мовляв, винних шукайте серед перших осіб своєї держави. Європу катували двадцятиградусні морози, та російський лідер так і не отримав відповіді на свої закиди.