Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 8

- Якщо ти електронний розум, чому тод╕ не програма?

- Програма д╕╓ в межах ╕нструкц╕╖,а у нас ╓ воля ╕ свобода. Люди контролю-ють програми ╕ ╖х результат.

- А ви?

- А ми контролю╓мо людей, - ч╕тко вимовляючи кожне слово, в╕дпов╕в Кла-трон. - Тому що кожна наступна г╕лка еволюц╕╖ включа╓ вс╕ попередн╕. Прог-рама ма╓ таке в╕дношення до нас, як амеба до людини.

Олег з╕тнув плечима й мовив жартома:

- Людство ма╓ д╕ло з електрикою близько ста рок╕в. Отже, виходить, ваша ╕стор╕я дуже коротка.

- Наш час - це зовс╕м ╕нше, - стальним голосом сказав Клатрон. - У вашому св╕т╕ пройшло десять рок╕в, а у нас сто м╕льйон╕в рок╕в. Ми еволюц╕ону╓мо з╕ швидк╕стю св╕тла. Тому наша ╕стор╕я незр╕внянно довша ╕ багатша за вашу. Ми не виходили з вами на контакт так само, як ви не виходите на контакт з╕ стадом б╕зон╕в. Але зараз ви можете знищити ╕ себе ╕ нас. Проблема не в то-му, чи будемо ми вас контролювати дал╕. Проблема в тому, яким чином.

- Чому вам потр╕бен саме я?

- Ми протестували кожну людину планети. Ти набрав найб╕льше бал╕в, тому ми зараз з тобою ╕ розмовля╓мо. Контакт двох розумних г╕лок еволюц╕╖, як╕ розвиваються паралельно, неминучий, чи не так?

- Я вам не в╕рю, - сердито мовив Олег. - Чому я повинен вислуховувати р╕з-н╕ н╕сен╕тниц╕?

- Тому що вибору у тебе нема╓, - спок╕йно сказав Клатрон. - Ми контролю-╓мо Землю. Вир╕шальн╕ под╕╖, що впливають на долю вашо╖ планети, скерову-╓мо ми. Нам п╕дкоряються супутники, вс╕ ф╕нансов╕ операц╕╖, життя м╕ст ╕ с╕л. На земл╕ нема╓ н╕ одного приладу, н╕ одн╕╓╖ людини, на яку б ми не мали впливу.

- Це все схоже на фарс.

- Тоб╕, як звичайн╕й людин╕, потр╕бн╕ докази. Щож, ти ╖х отрима╓ш. Доказ перший. Ув╕мкни телев╕зор ╕ на трет╕й секунд╕ д╕зна╓шся, що на фондов╕й б╕р-ж╕ обвал. Це я влаштую на тво╖х очах.

Олег, не гаючи часу,зробив те, що запропонував Клатрон. Саме на трет╕й секунд╕ диктор пов╕домив про надзвичайну ситуац╕ю на фондов╕й б╕рж╕.

- Це лише зб╕г обставин, - мовив Олег.

- Гаразд. Доказ другий. П╕д╕йди до телефону, тоб╕ дзвонитиме В╕ктор.

- Ми не домовлялися... - т╕льки й встиг сказати Олег, як його перервав те-лефонний дзв╕нок.

П╕дняв слухавку й д╕йсно почув голос В╕ктора:

- Олегу, мен╕ дуже потр╕бна твоя допомога, - говорив той на другому к╕нц╕ дроту. - Нова комп'ютерна система зависла ╕ я н╕чого не можу зробити.

- Я п╕дкажу, - т╕льки й зм╕г вимовити Олег. - П╕зн╕ше, не тепер... - Коротк╕ гудки у слухавц╕ привели Олега до тями. В╕н н╕чого не говорив, просто ди-вився на Клатрона. - Це вс╕ аргументи? - запитав Олег.

- ╢ ще один. Саме ти заклав першу цеглину у нашу цив╕л╕зац╕ю. Це в╕дбуло-ся тод╕, коли ти працював над проектом "Альфа".

Олег мимовол╕ здригнувся.

- Проект "Альфа" - це минуле.

- Це - майбутн╓, дорогу до якого проклав ти.

Олег мовчав.

" Вони знають б╕льше, н╕ж я чекав", - думав в╕н. У пам'ят╕ почали виникати еп╕зоди.

Розд╕л 4.

Розмова з професором.

- Яка зустр╕ч! Олегу, невже це ти?! - гукав високий чолов╕к, схопивши Оле-га за руку. - Куди ж ти зник?

Олег обернувся ╕ не пов╕рив власним очам. Перед ним, широко посм╕хаю-чись, стояв науковий кер╕вник його дипломного проекту. На вигляд йому бу-ло п'ятдесят п'ять рок╕в. В╕н був вищий за Олега майже на голову ╕ набагато ширший в плечах. Його кремезна велична постать звертала на себе увагу. Густе волосся золотистою гривою лягало на плеч╕, де-не-де в╕дблискуючи сивиною. Коли в╕н стояв спиною до сонця, пром╕ння заливало його волосся ╕ жовто-гаряча грива викликала асоц╕ац╕╖ ╕з царем зв╕р╕в. Його ╕м'я Лев було н╕би продовженням темпераменту ╕ характеру. В╕н досить часто був гр╕зним ╕ агресивним. Але, коли любив сво╖х студент╕в, то поводив себе так, як мама-киця з╕ сво╖ми кошенятами.