Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 10

Дисковод поглинув черговий диск ╕ п╕д шум працюючого комп'ютера на екран╕ виникла неспод╕вана картинка. Горизонт д╕лив навп╕л землю й небо, а по центру немовля ловило у капелюшка падаюч╕ з╕рки.

- Що це?- здивовано подивився на Олега професор.

- Заставка до тестово╖ програми, - в╕дпов╕в Олег. - Я знайшов алгоритм, як можна однозначно встановити, чи ╓ д╕я програми виконанням ╕нструкц╕╖, чи це в╕дхилення в╕д ╕нструкц╕╖. Якщо в╕дхилення ╓, то можна говорити про появу розуму. Ви розум╕╓те, якщо програма ма╓ десятки тисяч рядк╕в, то можна видавати бажане за д╕йсне. Вона викону╓ ╕нструкц╕╖, а проявля╓ себе як жива ╕стота. Я написав багато програм, поки зрозум╕в, що без тестово╖ програми подальша робота буде неможлива. Зараз програма проскану╓ результати ваших досл╕джень.

Лев Борисович склав руки за спиною ╕ сл╕дкував за екраном. Програма запрацювала, проглядаючи кожен крок продемонстрованих професором досягнень. За п'ять хвилин робота була завершена. Висновок вм╕стився в один рядок :

"В╕дхилення в╕д ╕нструкц╕╖ - нуль. Штучного ╕нтелекту не виявлено."

- Олегу, ти жарту╓ш? - недов╕рливо глянув на нього професор.

- Помилки нема╓, - в╕дпов╕в Олег. - Я стов╕дсотково п╕дтверджую написане: в╕дхилення в╕д ╕нструкц╕╖ - нуль.

- Н╕! - скрикнув Лев Борисович. Ц╕╓╖ мит╕ в╕н був схожий на величезного розлюченого зв╕ра. - Ти розум╕╓ш, що цими словами перекреслю╓ш усю мою працю за останн╕ роки! Я в╕дмовляюся тоб╕ в╕рити!

- Ваша програма д╕йсно давала нов╕ математичн╕ знання, але вони виникали на основ╕ аналог╕╖ з тими ╕нструкц╕ями, як╕ були закладен╕ при написанн╕ програми. Мен╕ це добре в╕домо, я з таким часто стикався. Вона ╕м╕тувала розум, але дуже переконливо, - якомога спок╕йн╕ше мовив Олег. - Така повед╕нка була закладена в ╕нструкц╕ях ╕ вона ч╕тко ╖х в╕дтворювала. Мен╕ жаль вас розчаровувати, але пер╕од под╕бних дитячих забавок я пройшов ще давно.

Професор р╕зко обернувся до Олега:

- ╤ тоб╕ ╓ чим похвалитися, - сказав в╕н. - Ти чекав,аби я в╕дкрив карти, щоб пот╕м побити ╖х сво╖ми козирями! - в╕н дивився на Олега, не в╕дводячи пог-ляд. - Говори!

- Тут все, чого я досяг за той час, коли ми бачились востанн╓, - Олег д╕став новий диск ╕ вставив його у дисковод. - 700 мегабайт безсонних ночей ╕ вип-равданих оч╕кувань.

Лев Борисович стояв, склавши на грудях руки, ╕ мовчав.

- Я хочу познайомити вас з програмою, яку навчив жити, усв╕домлювати себе, - сказав Олег. - Без вступу про спроби ╕ помилки, що привели до такого результату, перейду до головного. Мар╕, так я ╖╖ назвав, по-справжньому реа-гу╓ на електронний св╕т, вона прогресу╓, в╕дхилення в╕д закладених ╕нструк-ц╕й весь час зростають. На даний момент в╕дхилення в╕д початково╖ ╕нструк-ц╕╖ склада╓ п'ять тисяч в╕дсотк╕в. Я вам зараз покажу те, що вона може роби-ти.

Олег запустив програму ╕ став поруч з професором. На блакитному фон╕ з'явився маленький паросток, який досить швидко перетворився на дивови-жну кв╕тку. Пелюстки розкрилися ╕ професор побачив гарну д╕вчину. Ср╕бля-сто-син╕й одяг м╕цно обтягував молоде т╕ло. Вона поправила пишне волосся ╕ посм╕хнулася.