Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 31

Втім, водночас початкова залежність петровської російської картографії від західноєвропейських зразків позначилася на тому, що на зламі XVII—XVIII ст. вперше (але вкрай ненадовго — хіба що один раз) на російську карту втрапляє «Україна Козацкая Страна» (саме так!). Співіснують на цій карті й «Царство Московское или Российское», і «Рωссиа Черная» в Галичині та Холмщині. Поява тут України продиктована тим, що ця карта була перекладом французької карти Гійома Сансона, на якій був підпис, успадкований від Боплана. Надалі ж «Україна» вже не з’явиться знову, замінена на офіційно прийнятнішу для держави, що нещодавно почала назватися «Росія», — «Малоросію».

Звісно, що термін «Мала Русь», який у XVII—XVIII ст. трансформувався у «Малоросію», нам відомий здавна — з XIV ст. (епізод, пов’язаний з утворенням Галицької митрополії паралельно із перебуванням у Москві київського митрополита). Проте якогось географічного та політико-правового змісту «Малоросія» набула лише в контексті стосунків українських гетьманів та церковних ієрархів з московськими установами після 1654 р. Використовувалася ця назва як синонім земель Війська Запорозького (Гетьманщини) та України-Наддніпрянщини в офіційному листуванні й була відсутньою у буденному вжитку. Останнє не є випадковим, адже й саме слово «Росія» було урочистим еллінізованим (грецьким) синонімом «Русі» (або ж широкого ареалу руського православ’я) і, відповідно, поширилося в колах церковної ученості. До другої половини XVII ст. воно не стосувалося земель Московської держави, і тому ми не знайдемо якоїсь помилки у вітаннях спудеїв Київського колегіуму до Богдана Хмельницького 1648 р.: «З тобою, Богдане, Росія на ноги встала». У вірші Малися на увазі Русь-Наддніпрянщина та її сакральний центр Київ, а не Московщина. Проте згодом, у 1660—1670-х рр., поширюються у джерелах поняття «малоросійські люди», «малоросійські городи», «малоросійські гетьмани».

Зазначимо, що самі «малоросійські гетьмани» не надто поспішали вживати цей термін. Наприклад, у завданнях українському посольству до Москви від канцелярії гетьмана І. Самойловича 1685 р. так писалося про Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства: «В тех трех воєводствах и Украйна вся, и Войско Запорожское заключаетца» (цитата зі збереженого російського перекладу за Т. Таїровою-Яковлевою).

Якогось зневажливого значення (як на уявлення українського національного руху XIX—XX ст.) слово «Малоросія» тоді, звісно, не мало. Зручною вона була вочевидь для московської адміністрації, бо більш звична для них назва українців-козаків «черкаси» виявилася завузькою. Картографічним прикладом термінології також може бути назва «Чертежа украинским и черкаским городам от Москви до Крыма» (1670—1671?), який слугував шляховиком (від міста до міста, з відстанями) для тих, хто рухався найбільш популярним маршрутом московського війська часів української Руїни.