Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 29

У його описі «Україна» є також збірною назвою придніпровських провінцій Речі Посполитої, у яких саме на час друкування його праці завирувала кривава козацька війна. Для Боплана правий берег Дніпра є «руським», або «українським», а лівий — «московським» (не в сенсі приналежності, а наближеності); вживає він як синоніми «русини, або козаки».

Боплан по суті першим помістив «Україну» (принаймні за назвою окремої карти країни) в географію Європи, де вона посідала своє місце до кінця XVIII ст., а згодом епізодично «блимала» до 1917 р. Наприкінці ж XVIII ст. і українська Гетьманщина, і самі запорозькі козаки, і Польща, і Литва, і кримські татари вже втратили актуальність через завоювання, поділ і розчленування імперіями — Російською та Австрійською. Але за часів Боплана всі ці процеси лише розпочиналися...

Характерною і важливою для нас є змістовна зміна, ще за перших років існування карти Боплана, пояснення терміна «Україна». Спочатку вона виступає як друга назва «Диких Полів», але вже за декілька років починає цілком відповідати назві «Опису» Боплана — «Карта України з багатьма її провінціями», оскільки одночасно відбувалося становлення держави Б. Хмельницького та його послідовників під час визвольної війни. Через це «Україна» перетворювалась зі своєрідного прикордонного регіону Речі Посполитої на політонім (назву політичного утворення), межі якого зумовлювалися актуальними кордонами Козацької держави. За викладом Боплана, до «України» очевидно «надійніше» належить західніший, ближчий до Польщі берег Дніпра, власне саме Дике Поле, воєводства Брацлавське та Київське (останнє обіймало обидва береги Дніпра).

За загальним «образом території» (чи «ракурсом») на карті Боплана Україна являє собою буквально східну частину володінь корони Польської в межах «Республіки двох народів» (Речі Посполитої) від певної межі: на схід від «Russiae Pars» (Галичини), на південь від Великого князівства Литовського, на північ від турецько-татарських володінь і — до московського кордону. Врешті, десь такі самі кордони держави Хмельницького й фігурують у Зборівській угоді 1649 р. або ж межі Великого князівства Руського в Гадяцькому трактаті Івана Виговського 1658 р. Щодо західних меж «карти України» (не самої України, як її уявляв Боплан — остання у нього була меншою), то на першій карті («Загальному плані») вона сягає Львова і Західного Бугу, а от на докладнішій «Спеціальній» — уже Перемишля і Вісли; на першій карті є «Русь», на другій — «Червона Русь».

* * *

Надалі, відколи козацька Україна буде поділеною по Дніпру між Московією та Польщею Андрусівським перемир’ям 1667 р. та «Вічним миром» 1686 р., її розфарбування на картах навпіл у різні державні кольори не надто поспішатиме. І не стільки внаслідок професійної «інерції» картографів, скільки через постійну зміну політичних та військових важелів, які не дозволяли зафіксувати якийсь «остаточний стан» території. Тим більше, що така радикальна зміна кордонів вимагала певної реклами та промоції. Якщо Боплан перебував на польській службі й віддзеркалював на карті як ракурс південно-східну частину Речі Посполитої, то для зафарбування Лівобережжя у московські кольори на західноєвропейських картах необхідна була «московська редакція» карт Східної Європи, яка б дійшла до провідних картографічних видавництв, майстерень і редакцій Заходу: Парижа, Амстердама, Лондона, Нюрнберга, Данцига (Гданська).