Читать «Народження країни. Від краюдо держави. Назва, символіка, територія і кордон України» онлайн - страница 26

Очевидно, що етимологія назв «Україна» та «окраїна» — ідентична, позначаючи порубіжжя. Проте в нашому контексті кар’єра «України» виявилася вражаючою у порівнянні з російською «окраїною», яка по мірі колонізації степу не набула самостійного значення та чіткої локалізації. Несвідомими промоутерами «України» виступили, звісно, запорозькі козаки, які створили на цій «Україні» вкрай своєрідну військову спільноту, історична місія та активність якої виплеснули «Україну» зі справжньої окраїни на землі середньої і початкової Русі — на всю Середню Наддніпрянщину. З часів Хмельницького «Русь» та «Україна» стають синонімами. Русь — назва цілком історична, «заслужена» і традиційна, вживана в політичній риториці; Україна ж у лихах важкого протиборства козацтва з Річчю Посполитою, Москвою та Османською імперією стає за часів Руїни, за словами російської дослідниці Т. Таїрової-Яковлевої, «емоційною вітчизною». Цей процес «накладання назв» добре відбиває вислів гетьмана Петра Дорошенка «Україна наша Руська».

Однак варто згадати ще одну локалізацію Русі, властиву погляду «із Заходу», особливо тих, хто мандрував чи мешкав у землях Центральної Європи. Із часів завоювання володінь колишнього «короля Русі» Данила Галицького Казимиром III Великим, а надто створення Руського воєводства із центром у Львові (1434), «Русь» мала чітку адміністративну локалізацію у Прикарпатті, у той час як решта колишньої Русі в її найширшому значенні (білоруські, новгородські та московські терени) являли собою конгломерат різних держав, князівств із різними назвами, і жодне з них не звалося Руссю, — якщо не враховувати третю, часто призабуту частину назви Великого князівства Литовського, Жемайтійського й Руського. Тому присутність цієї назви саме в Прикарпатті на картах, починаючи з XV ст., є цілком закономірною. Якщо ми згадаємо карту Бернарда Ваповського (на якій відсутні політичні та адміністративні кордони), то там «Руссія» блукає від просто «Руссії» в Галичині до «Руссії Альби (Білої)» біля Московії, — а от починаючи з різних редакцій Вацлава Гродецького, коли вже зображуються адміністративні кордони воєводств, то вона логічно стає однопорядковою назвою з такими саме регіональними назвами воєводств як «Волинь» та «Поділля». Хоча з історичної перспективи або з огляду на назви країн «Руссю» були всі ці українські воєводства разом, а вже тим більше Київщина чи згодом — Чернігівщина. Але загалом, якщо брати назву «Русь» у широкому сенсі, то (як ми вже згадували) польські, верхньонімецькі та південноєвропейські картографи зазвичай писали її у Прикарпатті, а північнонімецькі, нідерландські та англійські — на теренах ближчої до них північної Новгородщини, поруч із відповідною «Новгардією».