Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 37

— А за чим ви сюди приходили? — поцікавився Гугу.

— Ми хотіли позичити дюжину мавп, щоб скористатися їх послугами в день народження Озми, — пояснив Мудрець. — Ми збиралися їх зменшити, а потім навчити різних фокусів й посадити в іменинний пиріг Озми.

— Розумію, — сказав король Гугу. — Тільки для нього потрібна згода сірої мавпи Рангу. Вона верховодить над усіма племенами мавп.

— Здається, тепер це запізно, — сумовито промовила Дороті. — То був чудовий план, але ми самі попали в біду… Мені страшенно не подобається бігати ягням…

— Ти така гарненька й пухнаста. — сказав Лякливий Лев.

— Ну то й що, — відповіла Дороті. — Мені цього не треба. Я народилася простою дівчинкою і ніким іншим бути не хочу.

Кришталевий Кіт, хоч і мав незговірливу вдачу та погані манери, проте розумів, що Трот і капітан Білл — його друзі. А ще йому не давало спокою те. що це ж він привів їх на острів Чарівної Квітки, де вони вскочили в страшну біду. Рубінове серце Кришталевого Кота було холодне й нечутливе. Та все ж таки це було серце. А мати хоч будь-яке серце, значить, мати й співчуття до інших. Однак дивовижне прозоре створіння не бажало, щоб Трот і капітан Білл помітили його жалість до них. Тому Кіт просувався дуже повільно, поки не перейшов річку і не загубився серед дерев у лісі. Тоді він узяв напрямок на Смарагдове Місто і помчав так швидко, ніби то кришталева стріла пролетіла над полями й долинами. Оскільки ж кіт був кришталевим, то він не знав утоми і, не маючи потреби спочивати в дорозі, добіг до палацу Озми нечувано швидко.

— Де Мудрець? — запитав він у Рожевого Кошеняти, яке, згорнувшись калачиком на нижній східці при вході в палац, вигрівалось на сонечку.

— Не турбуйте мене, — ліниво відповіло Рожеве Кошеня, якого звали Евріка.

— Мені негайно треба знайти Мудреця! — сказав Кришталевий Кіт.

— То.й шукайте собі, — порадило Евріка і знову заплющило очі.

Кришталевий Кіт метнувся вгору по сходах і ледве не збив з ніг Тото, маленького Доротиного песика.

— Де Мудрець? — запитав кіт.

— Подорожує з Дороті, — відповів Тото.

— Коли й куди вони поїхали? — допитувався кіт.

— Вони вирушили вчора, і з їхньої розмови я зрозумів — вони подались у великий ліс, що в Краю Жувачів.

— Лишенько! — вигукнув Кришталевий Кіт. — Але ж це дуже далеко!

— Так вони ж поїхали на Голодному Тигрі і Лякливому Леві, — пояснив Тото, — а Мудрець захопив з собою Чорний Саквояж з чарівними інструментами.

Кришталевий Кіт добре знав великий Ліс Гугу, бо, мандруючи невтомно по всій Країні Оз, проходив його вже не раз. Кіт пригадав, що Ліс Гугу лежить ближче до острова Чарівної Квітки, ніж Смарагдове Місто. Отже, коли б йому пощастило розшукати там Мудреця, він провів би його через Край Балакунів аж туди, де Трот і капітан Білл перебувають у полоні. Край Балакунів страшенно дикий, його навіть рідко хто навіщає. Та для Кришталевого Кота не існувало невідомих шляхів. Принаймні він гадав, що це не забере багато часу.