Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 24

— Якщо леопард Гугу стане нам на дорозі, ти обернеш його на дерево, а тоді він буде безпорадний.

— Звичайно, — погодився Кікі, а сам подумав: «Я й цього підступного гнома оберну на дерево, бо він увесь час бреше і йому ні в чому не можна довіряти»

Розділ дев'ятий

Острів Чарівної Квітки

Кришталевий Кіт був досвідченим провідником. Він повів Трот і капітана Вілла прямим та легким шляхом через усю густозаселену частину Краю Жувачів, потім у північні райони цього краю, де будинки трапляються лиш де-не-де і, нарешті, через дику пустельну місцевість, у якій зовсім не зустрічається ні будинків, ані будь-яких стежок. Проте подорож не була важкою, і кінець кінцем наші мандрівники досягли узлісся, на якому вирішили отаборитись, щоб спочити до ранку.

Капітан Білл наламав гілля і зробив маленьку хижку, саме таку, щоб у ній могла переспати дівчинка. Але спершу вони закусили тим, що Трот прихопила з собою в кошик.

— Може, й ти що-небудь з’їси? запитала дівчинка Кришталевого Кота.

— Ні, — відповіло кришталеве створіння.

— Певне, ти вже збігав на полювання і зловив мишку, — зауважив капітан Білл.

— Я?! Зловив мишу?! А навіщо це мені здалося? — здивовано запитав Кришталевий Кіт.

— Та щоб поласувати нею, — сказав моряк.

— Я забув вас попередити, — відповів скляний котюга, — що я не їм ніяких мишей. Я прозорий і кожен бачить мене наскрізь. То як би я виглядав з мишею всередині? Але справа ще й у тому, що в мене немає шлунку чи якогось іншого апарату, який би дозволяв мені щось їсти. Очевидно, безтурботний чарівник, який мене створив, не подумав про те, що я мушу їсти.

— І ти ніколи не відчуваєш голоду та спраги? — запитала Трот.

— Ніколи. Проте, як ви знаєте, я ніколи й не шкодую, що мене зробили саме таким, бо ніде ще не зустрічав кращих за себе створінь. У мене найкрасивіший мозок у світі. Він ніжнорожевий, і ви самі можете бачити, як він добре працює.

— Цікаво, — замріяно промовила Трот, підносячи до рота хліб з варенням, — чи й мій мозок крутиться так само?

— Ні. Певен, що не так, — відповів Кришталевий Кіт, — бо тоді б він мав бути таким же гарним, як мій. Крім того, твій мозок захований під товстою, непрозорою кісткою черепа.

— Мозок, — зауважив капітан Білл, — різний у різних істот, і працює він теж по-різному. Але я помічав, що той, хто надто вихваляється своїм мозком, часто попадає у незручне становище.

Вночі дівчинку трохи турбували різні звуки, що долинали з лісу, ніби там, між деревами, пробігало багато звірів. Але капітан Білл запевнив маленьку Трот, що він захистить її від будь-якої небезпеки. І справді.

жоден звір не наважився вискочити з лісу й напасти на них.

Рано-вранці вони прокинулись і після простенького сніданку капітан Білл сказав Кришталевому Котові:

— Піднімай якір, друже, та потихеньку рушимо далі. Здається, нам уже недалеко до Чарівної Квітки?

— Так, уже недалеко, —- відповів прозорий кіт, повертаючи до лісу. — Але часу ще може піти чимало, поки ми доберемося до місця.

Згодом вони вийшли на берег річки, яка в цьому місці була не дуже широка. Та коли мандрівники по прямували вздовж берега на північ, річка почала де далі ширшати.