Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 26

— Сподіваюсь, що сьогодні вони не прийдуть сюди на водопій, принаймні, поки ми тут, — сказала дівчинка. — Бо я не кришталева, так само як і капітан Білл, і якщо ті люті звірі почнуть нас кусати, нам будуть непереливки.

Капітан Білл тимчасом вирубував довгі прямі жердини, загострював їх з одного кінця, а на другому лишав гачок-рогульку. Виходили довгі ключки, схожі на ті, що ними смикають з ожереду солому. Ці жердини мали з’єднати колоди майбутнього плоту. Він уже зробив п’ять таких жердин і кінчав шосту, коли раптом Кришталевий Кіт закричав:

— Дивіться! До нас біжить Каліда!

Трот перелякано схопилась на ноги і з жахом втупилась у страшного звіра, ніби причарована його очима. А Каліда визвірився на дівчинку, і його погляд не обіцяв нічого доброго. В цей час капітан Білл гукнув:

— Тікай до річки, Трот, забреди у воду і стій там!

Дівчинка миттю послухалась цієї поради.

Моряк шкутильгнув уперед, тримаючи в Одній руці загострену жердину, а в другій — сокиру, і загородив дівчинку від звіра. Тоді розлютований Каліда з хижим ревом кинувся на нього.

За звичайних обставин капітан Білл рухався досить повільно, але зараз він був швидкий, немов блискавка. Коли Каліда стрибнув на нього, моряк змахнув дерев’янкою, і її гострий кінець ударив звіра просто межи очі. Каліда так і покотився по землі. Звір не встиг опам’ятатись і знову скочити на ноги, а моряк уже проткнув його наскрізь гострою жердиною, і потім обушком сокири ввігнав ключку до кінця в землю. Таким чином, капітан Білл взяв у полон величезного звіра і цілком знешкодив його. Каліда рвався з усієї сили, але не міг звільнитись: рогулька міцно притиснула його до землі.

Капітан Білл знав, що він не може вбити Каліда, бо всі живі істоти в Країні Оз безсмертні. Тому він лише трохи відійшов назад і дивився, як звір пручається, реве і риє землю гострими пазурами. Потім, пересвідчившись, що Каліда не втече, моряк наказав Трот вийти з води і просушити на сонечку свої черевички та панчохи.

— Ви певні, що він не звільниться? — запитала дівчинка.

— На ньому тепер хоч млинці печи, — сказав капітан Білл.

Тоді Трот вийшла на берег, зняла черевички та панчохи і поклала їх на дерево сохнути, а моряк тим часом знову заходився біля плоту.

Каліда, переконавшись після багатьох спроб, що він не може втекти, притих, але сказав різким сердитим голосом:

— Мабуть, ви вважаєте себе розумними, пришпиливши мене кілком до землі. Та коли мої друзі, інші Каліда, прийдуть сюди, вони пошматують вас на клоччя за таку наругу надо мною.

— Може бути, — спокійно відповів капітан Білл, обрубуючи стовбури, — а може, й ні. Коли твої друзі прийдуть?

— Не знаю, — відповів Каліда. — Та коли б вони не прийшли, вам все одно не буде порятунку.

— Якщо вони хоч трохи забаряться, я закінчу свій пліт, — сказав капітан Білл.

— А що ви робитимете з цим плотом? — поцікавився полонений звір.

— Ми попливемо на острів по Чарівну Квітку, — відповів капітан Білл.

Величезний звір з хвилину дивився на нього здивовано, а потім почав реготати. Цей регіт скоріше нагадував рев, страшний і глузливий, але все ж таки це був тільки регіт.