Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 14

Трот засміялась, а Дороті, яка досить добре знала вдачу Кришталевого Кота, сказала примирливо:

— Ти справді незрівнянний, а якщо покажеш капітану Біллу, де знайти Чарівну Квітку, всі люди Країни Оз хвалитимуть тебе за розум. Квітка належатиме Озмі, але кожен знатиме, що її знайшов Кришталевий Кіт.

Такі слова сподобались кришталевому створінню.

— Гаразд, — сказав кіт і закрутив рожевими кульками мозку. — Я знайшов Чарівну Квітку далеко звідси, на самій півночі в Краю Жувачів, де майже ніхто не живе і куди навіть рідко хто ходить. Там через ліс протікає річка, а посеред річки, якраз посеред лісу, є невеличкий острівець, на якому стоїть золотий горщик, і в цьому горщику росте Чарівна Квітка.

— Як же ти дістався до острівця? — запитала Дороті. — Адже кришталеві коти не вміють плавати!

— Не вміють, — погодився кіт. — Та я не боюся води. Я перейшов річку по дну.

— Під водою?! — здивовано вигукнула Дороті.

Кіт зневажливо покосився на неї.

— Не міг же я пройти поверх води, коли я йшов по дну! Коли б ти була прозорою, то всі побачили б, що твій мозок працює дуже погано. Та все одно я певен, що самі ви ніколи не знайдете цього місця. Воно завжди було невідоме людям Країни Оз.

— Але я гадаю, що ти, маючи такий чудовий рожевий мозок, зміг би знову знайти до нього дорогу, — зауважила Дороті.

— Авжеж міг би! І якщо вам потрібна та Чарів на Квітка для Озми, я піду з вами і покажу дорогу.

— Ой, який же ти добрий! — вигукнула Дороті. — З тобою підуть Трот і капітан Білл, бо це буде їхнім подарунком на день народження Озмі. Поки ви ходитимете, я теж щось знайду для неї.

— Згода. Рушаймо, капітане Білл, — сказав Кришталевий Кіт і кинувся бігти.

— Зачекай хвилинку, — попросила Трот. — Нам довго доведеться йти?

— Та, мабуть, з тиждень.

— Тоді я дещо прихоплю з собою в кошик, — сказала дівчинка й побігла в палац, щоб приготуватися до подорожі.

Розділ шостий

Подарунки на день нароження Озмі

Коли капітан Білл, Трот і Кришталевий Кіт рушили за Чарівною Квіткою до відлюдного острова на далекій річці, Дороті знов почала думати над тим, що б вона могла подарувати Озмі на день народження. Незабаром Дороті зустріла Клаптикову Дівчинку й запитала її:

— Що ти збираєшся подарувати Озмі на день народження?

— Я склала для неї пісеньку, — відповіла кумедна Клаптикова Дівчинка, яку здебільшого звали просто «Клаптиком». Ця дівчинка, хоч і була набита ватою, проте мала надзвичайно строкатий клаптиковий мозок, у якому все плуталось. — Моя пісенька дуже весела, а співати її треба так:

Я дурненька. Ви — умненька. Люба Озмо! Що співаю, Я не знаю, Але щастя вам бажаю, Люба Озмо! Я із клаптиків пошита, Грубо ватою набита; Я строката, некрасива. Ви ж — розумна і вродлива. Хай щастить вам щохвилини В будні дні і в іменини, Люба Озмо!

— Ну як, Дороті, подобається? — запитала Клаптикова Дівчинка.

— А чи справді цей віршик гарний, Клаптичку? — невпевнено запитала Дороті.