Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 15

— Гарніший за будь-яку пісню, — відповіла та. — І я придумала йому чудову назву. Я назову пісеньку так: «Коли в Озми іменини, всі мусять бути веселими, бо вона ж не винувата, що колись народилась».

— Це, Клаптичку, довгувата назва, — сказала Дороті.

— Зате модна, — відповіла Клаптикова Дівчинка, перевернувшись у повітрі й ставши на одну клаптикову ніжку. — В наші дні назви іноді бувають довшими за самі пісні.

Дороті попрощалася з нею і повільно пішла до палацу. Але тут вона зустріла Бляшаного Лісоруба, який тільки ступив на парадні сходи.

— Що ти думаєш подарувати Озмі на день народження? — запитала його дівчинка.

— Це таємниця, але тобі я скажу, — відповів Бляшаний Лісоруб, який одночасно був і маршалом в Краю Моргунів. — Я наказав своїм людям зробити Озмі гарненький пояс з чудовими бляшаними самородками. Кожен бляшаний самородок буде оздоблений разком смарагдів, саме так, щоб відтінити красу бляшок. Пряжка на поясі буде з чистої бляхи! Хіба не красиво?

— Я певна, що це їй сподобається, — сказала Дороті. — А ти не підкажеш, що б могла подарувати я?

— На жаль, Дориті, нічого не можу порадити. Я три місяці сушив голову, поки придумав свій подарунок Озмі.

В глибокій задумі дівчинка обійшла навколо палац і там раптово зіткнулась із Страшилом, знаменитим опудалом Країни Оз, якому щойно двоє людей з палацу напхали ноги свіжою соломою.

— Що ти подаруєш Озмі на день народження? — запитала Дороті.

— Я хочу вразити її, — відповів Страшило.

— Розкажи мені, чим, я мовчатиму, — пообіцяла Дороті.

— Тоді слухай: у мене вже є для неї кілька солом’яних капців — з щирозолотистої соломи, завваж собі, і сплетених надзвичайно майстерно. Озма завжди захоплювалась моєю солом’яною начинкою. Отже, я певен, що їй сподобаються ці гарненькі солом’яні капці.

— Озма буде рада всьому, що їй подарують люблячі друзі, — сказала дівчинка. — А мені просто біда, любе опудалко. Я хочу подарувати Озмі таке, чого в неї ще не було, а ніяк не можу придумати.

— Те саме й мені не давало спокою, поки я не вигадав капці, — відповів Страшило. — Ти подумай іще, Дороті. Тільки так можна витиснути з себе щось путяще. Коли б я не був таким кмітливим, то ніколи б не придумав цих солом’яних взуваночок на Озмині ніжки.

Дороті попрощалася з опудалком Страшилом і пішла до себе в кімнату. Там вона сіла і спробувала ще раз добре подумати. На підвіконні, скрутившись калачиком, лежало Рожеве Кошеня. Дороті спитала в нього:

— Що б я могла подарувати Озмі на день народження?

— О, та віднеси їй молочка, — відповіло Рожеве Кошеня. — Це найкраще, що я знаю.

Кучерявий чорний песик розлігся в ногах у Дороті її подивився на неї розумними очима.

— А ти що порадиш, Тото? — звернулась до нього дівчинка — Який подарунок був би найкращий для Озми?

Маленьке чорне собача помахало хвостиком.

— Твоя любов, — сказало воно. — Озма хоче, щоб її дуже любили.

— Але ж я й так дуже люблю її, Тото!

— Тоді скажи Озмі, що тепер ти любиш її вдвоє дужче, ніж раніш.

— Це буде неправда, — заперечила Дороті, — бо я завжди любила її так, як тільки могла. А потім, знаєш, Тото, я хочу зробити Озмі якийсь подарунок, бо всі готують їй подарунки.