Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 12

І я глибоко переконаний, що мине дуже небагато часу, як усі закутки чарівної Країни Оз будуть вивчені, а жителі цих країн познайомляться з своєю правителькою, бо в палаці Озми є кілька надзвичайно допитливих її друзів, що постійно відкривають нові й незвичайні місця та різних живих істот.

Найбільшим відкривачем таких захованих куточків у Країні Оз є маленька дівчинка на ім’я Дороті, кращий друг Озми, що живе в розкішних кімнатах величного палацу своєї правительки. Дороті, звичайно, вважається принцесою в Країні Оз, але вона не любить, щоб її так величали. І через те, що вона проста, щиросерда й не хоче бути нічим іншим, як звичайною маленькою дівчинкою, то її й звуть усі просто Дороті і люблять найбільше, після самої Озми, у всій Країні Оз.

Одного ранку Дороті пройшла через парадний зал у палаці й постукала в двері до іншої дівчинки, на ім’я Трот, також гості і подруги Озми. Коли їй відповіли, що можна увійти, Дороті заглянула в кімнату й побачила, що Трот не сама, а в товаристві старого моряка з дерев’яною ногою, який сидів біля відчиненого вікна й попихкував люлькою, зробленою з кукурудзяного качана. Цього моряка звали капітаном Біллом; він супроводжував Трот у чарівну Країну Оз і був її давнім і найвідданішим другом. Дороті теж любила капітана Білла. Зараз вона ввічливо привіталась до нього і звернулась до Трот:

— Ти знаєш, у наступному місяці день народження Озми, і я сушу собі голову над тим, який їй зробити подарунок. Вона така добра до нас усіх, що ми обов’язково повинні відзначити її іменини.

— Це вірно, — погодилась Трот. — Я також думала про те, що подарувати Озмі. Але це дуже важко придумати, бо вона вже має все, що хоче. До того ж вона фея, знає багато чарів і може вдовольнити будь-яке своє бажання.

— Ну то й що, — заперечила Дороті, — адже не це головне. Справа не в тому, що Озмі чогось невистачає, а в тому, що їй приємно буде знати, що ми незабули про її день народження. Тільки який подарунок ми можемо їй зробити?

Трот розпачливо похитала головою.

— Я думала, думала, і нічого не придумала, — заявила вона.

— І я так само, — сказала Дороті.

— Я знаю одну річ, яка їй сподобається, — втрутився в розмову капітан Білл, обернувшись до дівчаток своїм круглим обличчям, облямованим бакенбардами, і дивлячись на них великими голубими очима.

— Що ж це таке, капітане?

— Чарівна Квітка, — сказав той. — Це напрочуд гарна рослина, яка росте в золотому горщику і розквітає всіма квітами, міняючи їх безперервно одні за одними. Якусь хвилину на ній прекрасні квіти та бруньки троянд, потім — тюльпани, далі — хри… хри…

— …зантеми, — допомогла йому Дороті.

— Так, так, саме вони. Потім жоржини, далі ніжножовті нарциси, і всі букетами, букетами. Як тільки зникають одні, відразу ж з’являються інші, нового сорту, і всі вони чудово пахнуть, і розквітають вдень і вночі, з року в рік безперервно.