Читать «Мудрець Країни Оз» онлайн - страница 16

— Он воно що! — глибокодумно промовив Тото. — А чому б тобі не подарувати Озмі оте ні на що не здатне Рожеве Кошеня?

— Ні, Тото. це не годиться.

— То подаруй їй шість поцілунків.

— Це теж не годиться.

— Ти хочеш вигадати щось особливе, Дороті, — сказав песик. — На мою думку, ти далеко перебірливіша, ніж буде сама Озма.

Дороті вирішила, що зараз їй може допомогти тільки добра Клінда, прекрасна чарівниця Країни Оз, близька та віддана подруга Озми. Але замок Клінди стояв у Краю Балакунів і до нього було дуже далеко.

Тоді маленька дівчинка пішла до Озми й попросила дозволу скористатись Дерев’яною Конячкою та королівською Червоною Каретою, щоб поїхати до Клінди. Дівчина-правителька поцілувала принцесу Дороті й люб’язно дала на це дозвіл.

Дерев'яна Конячка була одним з найдивовижніших створінь у всій Країні Оз. За тулуб їй правила невелика колода, а за ноги — чотири деревних пагони, ввіткнуті в тулуб. На місці очей були сучечки, на передньому кіпці колоди — пропиляний рот. а замість вух вставлені дві трісочки. Невеличка гілочка стирчала на задньому кінці колоди Вона заміняла хвіст.

Озма сама, в одну з своїх ранніх подорожей, вдихнула життя в Дерев’яну Конячку, і була така прихильна до цього кумедного створіння, що підкувала його дерев’яні копитця золотими підківками, які ніколи не зносяться. Дерев’яна Конячка була прудка і слухняна, і хоч вона вміла розмовляти, проте завжди мовчала, поки до неї не звертались. Коли Дерев'яну Конячку запрягали в Червону Карету, зовсім не потрібно було віжок, бо всі накази їй віддавали звичайною мовою.

Дороті тільки сказала, що їй треба до палацу Клінди, і Дере’вяна Конячка помчала її з шаленою швидкістю.

— Кліндо, що ви збираєтесь подарувати Озмі на день народження? — сказала Дороті, коли її привітала знаменита чарівниця. Це була висока й струнка дівчина, з гарними й величавими рисами обличчя, одягнута в чудову сукню, що дуже їй пасувала.

Чарівниця посміхнулась і відповіла:

— Зайди до мене в пашіо,{Пашіо — внутрішній дворик.} я покажу тобі.

Вони прийшли на місце, яке було з усіх боків оточене флігелями високого замку, але не мало над собою даху. Тут росло безліч квітів, били фонтани, височіли прекрасні статуї і стояло багато диванчиків та крісел з полірованого мармуру, оздоблених різьбленим золотом. На диванчиках і кріслах сиділо п’ятдесят найвродливіших молоденьких дівчат, Кліндиних подруг, яких привезли сюди з усіх кінців Країни Оз за їх розум, красу і лагідну вдачу. То була велика честь — потрапити в подруги до Клінди.

Коли Дороті ввійшла за чарівницею в цей мальовничий дворик, всі п’ятдесят дівчат ткали, і їх човники виблискували зеленкуватими і наче кришталевими нитками, яких маленька дівчинка ніколи ще не бачила.

— Що це таке, Кліндо? — запитала вона.

— Один з моїх останніх винаходів, — пояснила чарівниця. — Я знайшла спосіб робити нитки із смарагдів, спершу розм’якшуючи камінці, а потім розсукуючи їх на довгі шовковисті волокна. З цих смарагдових ниток ми тчемо матерію, щоб пошити Озмі чудову святкову сукню на її іменини. Придивись, як міняться і сяють нитки, — наче самі смарагди, з яких вони зроблені! Отже нове вбрання Озми буде чимось досі небаченим у цілому світі і якнайкраще насуватиме нашій улюбленій правительці чарівної Країни Оз.