Читать «Микола Амосов» онлайн - страница 49

Подальша діяльність Верховної Ради бачилася Амосову досить безрадісною. Як людина дії, він розумів ціну словесного непотребу, демагогії, якої ставало все більше. Програми з охорони здоров’я приймалися з великим скрипом, по суті вони хвилювали тільки Амосова, інші депутати їх гальмували: «Дуже скоро Верховна Рада мені остаточно спротивилася. Дивне становище: законодавці працюють, уряд – керує, а країна котиться в прірву. Без кінця лиш розбирали програми та плани». Амосов скористався своїм діагнозом серцевої хвороби і взяв відпустку в політиці, знов повернувся до медицини, оперував.

А в 1991 році настали відомі події: путч, розпад Союзу. Верховна Рада перестала існувати, Горбачов пішов у відставку. Незалежність України Амосов привітав. Раз є народ, є мова – повинна бути країна. Здавалося, настає нова ера.

На жаль, надії на процвітання України та Росії не виправдалися. Партійні начальники оволоділи демократичною владою та державною власністю і настала жорстка криза всього суспільства. Виробництво скоротилося вдвічі, більша частина народу зубожіла, соціальні блага різко зменшилися через нестачу грошей у бюджеті. Поширилася корупція і зросла злочинність. Народ розчарувався в демократії.

У 1992 році Амосов, підсумувавши свої філософські ідеї, написав статтю «Мій світогляд». Її надрукували в «Питаннях філософії» та ще декількох виданнях. Розширенням та вдосконаленням цієї праці Микола Михайлович займався до кінця своїх днів.

У тому ж році Амосов остаточно перестав оперувати. До цього його підштовхнув випадок зі смертю хворої. Вона померла не на операційному столі, а через два місяці після операції, від інфекції, але хірург все одно вирішив, що у 80 років оперувати серце негоже.

Людина експерименту

Після прощання з хірургічною практикою Амосов присвятив час, що вивільнився, новому захопленню – власній системі гімнастики, яка знову принесла йому всенародну популярність.

На вісімдесятому році життя Микола Амосов, що вже протягом п’яти років носив кардіостимулятор на батарейках, сформулював для себе правило «тисячі рухів у день» і неухильно виконував його, займаючись щодня по дві години з гантелями, годину бігаючи підтюпцем і три години гуляючи бадьорим кроком.