Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 39
Люба Клименко
— Він жлоб, канєшно, рєдкій, — пояснила вона. — Но отходчівий.
Ми вже збиралися виходити, як ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ звернула увагу на одну деталь, яка зовсім не вписувалася в інтер’єр.
— Наш горщик! — із завмиранням серця промовила вона. — Ти його пам’ятаєш? — звернулася вона до мене.
Горщик я пам’ятав, однак не впевнений був, що це той, із нашої комунальної квартири, хоча мав він ретровидненький вигляд.
— Да-да-да! — зраділа БЛОНДИНКА. — Цей горшок остався тут ще з комуналки. Ремонтніки казали, що ніхто не хотів його забирать, тому він стояв у їхньому вагончику, пока йшов ремонт дома. Оця пальмочка, бідненька, мучилася-мучилася, а мені стало жалко, і я принесла її до себе. Думала, одпою. А вона ніяк не росте! Якесь падло її колись зламало — бачите, тут була поломка — вона пустила одросточок, а він не вмира, але й не росте. Бідняточко. Мій каже — вибрось його на мусорнік! А в мене рука не подимається — це ж живе сущіство!
— Невже наша пальмочка може так довго жити? — спитала задумливо ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ.
У ІРЕНИ та ІГАРЬОШІ росла гарна пишна пальма у цьому самому горщику. Ще була друга — в іншому. ІРЕНА дуже любила ці рослини, незважаючи на те, що вони займали багато місця. Але під час поділу майна після розлучення хтось її зачепив і зламав. Рослина довго хворіла, її винесли в коридор і зрідка поливали. Де друга пальма поділася, забулося.
ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ притулилася до пальмочки:
— Ти наша Хабібі! — лагідно сказала вона. — Дайте, я її поллю!
— «Хабібі»? — спитала БЛОНДИНКА.
— Кажуть, що пальми бувають дівчатками — Хабібі й хлопчиками — Алі-Баби. Щоб пальма виросла, треба, щоб була пара: Хабібі й Алі-Баба.
— Так це дєвочка? — уточнила БЛОНДИНКА. — Завтра піду купувать мальчика!
Ми розпрощалися з БЛОНДИНКОЮ, як рідні, й повернулися на мою мансарду.
— До революції це була наша квартира. Вся. А я ніяк не вилізу із комуналки, — сумно сказала ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ.
— Якби ти тут жила з усією своєю сім’єю, ця квартира також перетворилася б на комунальну.
Я її обняв, і вона ухнюпилася носом мені в груди.
Нам було добре.
Ми стояли обнявшись, гойдаючись то туди, то сюди. Я хотів би, щоб у цей час звучала якась романтична музика, наприклад, її улюблений контр-тенор Філіп Жаруський, однак боявся перервати це невинно-винне поєднання двох перетомлених життєвим досвідом тіл.
І, звичайно, щоб було це безкінчене МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ…
ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ користувалася декоративною косметикою. Вона довго й нудно накладала на свої вії жирну туш, довго й нудно вимальовувала свої губи червоною жирною помадою. Вона фарбувала своє волосся у чорний, як вороняче крило, колір. Одного разу вона пожалілася, як стало дорого фарбуватися у перукарні, і я запропонував їй цю послугу.
