Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 30

В антракті я вискочив, щоб піймати їх. ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як і колись, носила окуляри з товстими скельцями, однак тепер — у дуже модній оправі. Вона мене не впізнала. А може, просто не намагалася впізнати. Вона взагалі людей не роздивлялась. Їй було абсолютно пофіг. Вона проходжувалася з обома чоловіками під ручку, і ця ПТІЦА-ТРОЙКА лавірувала серед натовпу меломанів і псевдомеломанів у досить вузькому, як для них, фойє, навіть не намагаючись перетворитися на «птіцу-двойку з додатком».

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як і колись, була повненькою, однак, здається, не більше, ніж у юності. Тож для її віку це було нормально. Її повнота була не відразливою, а апетитною. Це я оцінив як фотохудожник. Маючи далеко не французьку фігуру, вона була все-таки НЕ тьоткою.

У першому антракті я ПТІЦУ-ТРОЙКУ не зачепив. Усю другу дію я не міг сконцентруватися на виставі. Я продумував план вторгнення в життя ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ.

У другому антракті я їх знайшов у буфеті. Вони пили шампанське (в основному ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ) і заїдали бутербродами з червоною рибою. Я причалив до їхнього столика.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ відразу ж мене впізнала.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ мені зраділа. І це було щиро.

Решта двоє з ПТІЦИ-ТРОЙКИ не виявляли ознак ревнощів.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ їх представила. Колишній військовий і справді колись був військовим, ПОЛКОВНИК у відставці.

— Пьотр, — представився він.

Митець виявився також митцем, а саме ВІОЛОНЧЕЛІСТОМ.

— Сашко, — представився він.

Як з’ясувалося, це двоє її чоловіків. Другий і третій. Не колишній і нинішній, а другий і третій. Перший, за кого вона вийшла заміж, був БАЛБЄС. Ось він був колишній.

— Ми живемо разом, — сказала ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ таким тоном, неначе жити з двома чоловіками одночасно — це була найзвичайнісінька річ.

«Ну що ж, — подумав я, — вся в мамочку».

Я потис руки обом чоловікам. Рука ПОЛКОВНИКА була подушечковидною, а ВІОЛОНЧЕЛІСТА — кістлявою.

Пролунав третій дзвоник — час іти на третю дію.

Вона витягла зі своєї сумочки візитівку і дала мені.

Дуже мило.

Я прийшов додому тре романтік, тобто в дуже романтичному настрої.

Було кумедно, приємно, спокійно й інтригуюче водночас.

Я відкоркував пляшку вина і став вертіти в руках візитівку.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ — головний редактор журналу класичної музики, заслужений діяч мистецтв. (Ха!). Є імейл. Телефону на візитівці не було.

Я проґуґлив її. Кандидат мистецтвознавства. Автор книг з історії української та світової опери.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ має двох дочок від першого та другого шлюбів, тобто від БАЛБЄСА і ПОЛКОВНИКА.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як я тебе пропустив! Скільки пройшло через мене дівчаток, дівчат, жінок, жіночок, повій, тьоток, тітоньок, баб, молодичок, профурсеток, мотрон! І лише тебе не було в моїх обіймах!

Я написав ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ імейл на кшталт «Класно було тебе побачити!»