Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 13

Знамениті КУНІЦИНСЬКІ черевики, які він знімав на вході, так смерділи на увесь коридор, що про перебування їхнього власника вдома ніхто не сумнівався.

— Не в том смисле, ДОРАРОНОВНА. Не в том…

І вона моргала одним оком, натякаючи на інтимну сферу.

— ДОРАРОНОВНА, — продовжувала вона. — Єслі ето всьо будет продолжаться, то скоро я стану клієнткой ДЯДІ-ОСІ! — завершувала вона свою промову, демонстративно складаючи хрестом руки на сухих грудях і закочуючи очі під лоба. (ДЯДЯ-ОСЯ працював у похоронному бюро. А коли ДОРАРОНОВНА переповідала це мешканцям квартири, то додавала: «Это было так правдоподобно! Только монеток на веках не хватало!»)

ЛІФТЬОРША КУНІЦИНА, стоячи на чорних сходах, ділилася своїми «переживаніями» так голосно, щоб про це чули всі мешканці квартири.

У цей час із кімнати вибігав неголений несвіжий ЛІФТЬОР КУНІЦИН у розідраній фіолетовій майці й верещав:

«Прастітутка! Мама твоя була прастітуткой, сестра твоя прастітутка, і ти прастітутка!»

З кімнати виходив ДЯДЬ-ОСЯ, подружньому плескав його по-плечу і заспокоював заколисуючим бархатистим голосом, натренованим на надгробних промовах:

— Молодой человек! Если у вас проблемы — спросите старого еврея дядю Осю, он вам поможет решить проблему!

— Каким образом, ДЯДЬ-ОСЬ, если у меня не стоит?

— Заходите ко мне на чайок, и я вам расскажу семнадцать с половиной способов справиться с «не стоит!»

Через тиждень Куніцин помився, поголився, вдягнув чисту сорочку, з пакетом під пахвою зайшов до ДЯДЬ-ОСІ.

Від ДЯДЬ-ОСІ він вийшов із великою морквиною.

— Не забудьте ее почистить, — услід гукнув ДЯДЬ-ОСЯ.

З цього дня ЛІФТЬОРША КУНІЦИНА вже не верещала: «Надо со мной жить! Надо со мной жить!», і всі в комунальній квартирі почали підозріло дивитися на моркву, яку кришила ДОРАРОНОВНА в цімес та про всяк випадок відмовлялися його їсти.

СЬОЖА

СЬОЖА, тобто Серьожа, був моїм сусідом. Він був моїм найкращим другом. СЬОЖА був і моїм першим учителем життя, в тому числі «освєдомітєлєм» з усіх питань інтимних стосунків чоловіка й жінки. Щоправда, заднім числом я зрозумів, що всі знання СЬОЖИ про інтимне життя і секс були суто теоретичними. Однак вони справили глибокий вплив на формування мене як чоловіка і навіть у деякому сенсі як Дон-Жуана.

СЬОЖА був, говорячи словами радянського підручника з російської класичної літератури, «зайвою» в тодішньому суспільстві людиною. Він зумів втілити в собі всі риси, які засуджувала радянська мораль. Жодна риса його характеру, зовнішньості та способу життя не збігалася з образом будівника світлого майбутнього.

СЬОЖА також став причиною того, що я обрав професію фотокореспондента, у новітні часи ця спеціальність трансформувалася в фотохудожника.

Офіційно СЬОЖА працював помічником фотографа в фотосалоні «Черемшина», по суті справи, проявляв плівку з нудними радянськими фотками з квадратними пиками, незалежно від того, для чого вони були призначалися: на паспорт, у сімейний чи весільний альбом. Графік його роботи був нефіксованим: він забігав у фотоательє і одним махом проявляв усі фотки, зроблені за день, розвішуючи їх прищепками на дроті, а решту часу займався, за висловом БАБШУР, «усілякою хуйнею».