Читать «Маленький світ» онлайн - страница 17

«Няв!», — голосно видав кіт, не збираючись покидати тремтячого від страху Форо.

— Принце, ти мабуть зголоднів? — почулося від дівчини. — Зараз я тебе нагодую!

Вона заклопотано відійшла від столу у пошуках котячої миски.

«Що за дурнувате ім’я у кота?! — подумав Форо, обтрушуючи одяг від павутиння. — Можливо, він відчепиться від мене коли поїсть?»

Та кіт і не думав відходити. Він далі тягнув лапу з розчепіреними кігтями, намагаючись дістати хлопця.

— Принце, ходи сюди! Ось твоя їжа. — Знову гукнула господиня коли мисочка вже була повною.

— Що там, миша? — говорила вона до кота. — Гаразд, я допоможу! — вона підійшла до печі, і взяла довгий металевий предмет, загнутий у кінці.

— Зараз я її вижену, а ти спіймаєш, гаразд?

Коли Тей помітив, що вона збирається робити, мало не впав з підвіконня. Він розумів, що як тільки вона зачепить цією палицею Форо, кіт проковтне хлопця за лічені хвилини. Треба було якось її зупинити. Тей схватив руками фіранку, і почав її розгойдувати. А потім голосно закричав:

— Форо, тікай!

Враз дівчина зупинилася й повернулася до вікна. Тей бачив її великі очі, і зараз вони за мить стали ще більшими. Вона помітила хлопця й не могла зрозуміти чи це мара, чи насправді. Так і стояла не рухаючись з кочергою у руках. Тей зрозумів, що треба якось з нею поговорити, бо тільки вона могла врятувати Форо. Він не думав зараз про свою безпеку, головне було — допомогти товаришеві. Та коли побачив як вона замахується на нього, щоб прибити, сховався мерщій за фіранку, і що є сили закричав:

— Не вбивайте мене, я не зробив нічого поганого!

Він боявся тільки одного — що вона не почує його тонесенького писку. Але дівчина зупинилася, і опустила свою «зброю». Потім, дуже повільно стала підходити до підвіконня.

— Я емб! — зробив крок на зустріч Тей. — Я прийшов у ваш світ знайти найбільшу квітку у світі.

Дівчина мовчала і не зводила з нього очей.

— Там внизу мій друг, — продовжував він, — благаю вас, не чіпайте його. Мабуть ви не чуєте мене, я замалий, і голос мій для вас мов писк.

Останні слова він вже не кричав, а просто промовив. У відчаї вже не знав, що робити, і навіть чекав загибелі.

— Я тебе чую, — проказала дівчина.

Вона підійшла ближче, і трохи нагнулася. Зараз Тей добре роздивився її обличчя. Воно було гарним, хоч і дуже великим. Найбільше його здивувало її волосся. Воно було рівне та мало колір сонця. Такого Тей ніколи не бачив. Після її слів він посміхнувся.

— Тебе звати емб?