Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 8

— Я зроблю це з тобою, якщо не сядеш і не заткнешся! — сказав Дісмас цьому блазню.

Але Шенк вів далі, заливаючи про перші кроки Дісмаса в цій справі.

— У Святій землі він був першим мисливцем за реліквіями, якому вдалося роздобути цілий скелет одного з невинних немовлят, убитих солдатами Ірода…

Слухачі зашепотіли і закивали.

— Зараз він міститься в колекції курфюрста Фрідріха у Віттенберзі.

Потім він почав про життя Дісмаса в катакомбах поблизу Рима.

— Його кашель! Ви чули, як він кашляє? — Шенк зімітував кашель Дісмаса. — Це в нього після катакомб!

Гомін, оплески.

Дісмас не витримав. Він поклав руку Шейкові на плече і сказав:

— Я вважаю, що найсправжніша реліквія тут — це наш дорогий Шенк.

Усі засміялись.

— Я вас попереджаю, — вигукнув Шенк. — Він збирається читати лекцію, тому швидше наповнюйте свої келихи і гарнесенько нашорошуйте вуха!

Дісмас уже зрозумів, що немає ніякого сенсу розводитися про етику перед п'яним натовпом торговців із гаманцями, роздутими від гульденів. Краще просто сказати їм, мовляв, хлопці, це був хороший рік, вип'ємо за нас. Але давайте хоча б спробуємо, ідучи вперед, не забувати, що наше покликання… що наше священне покликання… насправді це…

Він подивився на море облич з осклілими очима.

І не зміг вичавити ані слова з вуст… братство професіоналів, ми… ми…

Вони втупились у нього мутними поглядами.

— Отже, — сказав Дісмас, — ми повинні дотримуватися стандартів. Це все.

Тиша. Знову погляди.

— Про що він, у біса, говорить?

Дісмас набрав повітря в груди й промовив:

— Цього тижня я бачив деякі речі, які, відверто кажучи, не відповідають стандартам.

Хтось із залу крикнув:

— Якщо тебе так хвилюють стандарти, що скажеш про свого Тецеля?

Рев схвалення.

— Він не мій Тецель, — сказав Дісмас. Він ненавидів Тецеля, але наразі мав бути обережним. — Можете взяти його собі.

Усі засміялись. Але вже спливла тема торгівлі індульгенціями.

— Він працює на вашого архієпископа Альбрехта!

Дісмас підняв вгору руки на знак покори.

— Мій Тецель? Мій Альбрехт? Друже, якщо архієпископ Майнцький наймає монаха Тецеля продавати для нього індульгенції, що я мушу робити? Я просто торговець кістками, так само, як і ви. Кістки закликають паломників. Паломники приносять гроші. Це бізнес, який ми обрали.

— Добре, гаразд, — вигукнув хтось. — Але якщо ти збираєшся проповідувати стандарти, то проповідуй Тецелю.

— Проповідувати? Домініканцю?

Сміх.

— Хіба він не стверджує, що його індульгенції можуть звільнити чоловіка з чистилища, навіть якщо б той зґвалтував Діву Марію?

У раптовій тиші — тема плотських стосунків з Божою Матір'ю мала дещо протверезливий ефект — Дісмас промовив:

— Якби Тецель сказав таку річ, то він мав би купити індульгенцію для себе. А тепер мені треба випити, доки ви, босота, все не допили.

Дісмаса розшукав той самий допитувач із зали. Він був з Мілану, мав ім'я Вітранеллі. Його спеціалізація — кам'яні реліквії. Куски каміння зі Шляху скорботи, яким Ісус ішов на смерть; камінь, на який він ступав перед тим, як вознестись на небеса; каміння, яким святих забивали до смерті. Він мав елегантні манери. Сказав, що не хотів здатися нахабою. Але ж, звичайно, майстер Дісмас погодиться, що торгівля індульгенціями, особливо в Бранденбурзі та інших краях імперії, — це ганьба.