Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 78

Анкс подивився на Конрада. Може прикінчити його?

Конрад важко дихав. Потім похитав головою. Слова були зайвими. Хай помирає повільно.

Анкс знизав плечима.

Ландскнехти вже займалися мародерством.

Дісмас закляк над Лотаром, насолоджуючись його смертю. Згодом опустився на коліно поряд. Дістав кинджал з-під ряси. Ніколи раніше він не мучив людину, тим паче — помираючу.

— Бра…

Що він намається сказати?

— Бра…

Дісмас зрозумів. Він казав «Брате».

— Спо…

З титанічними зусиллями Лотар таки вимовив те слово:

— Сповідатись…

Дісмас відсахнувся. Боже праведний! Лотар вважає його за справжнього монаха і благає прийняти останню сповідь.

Щелепа Лотара перестала рухатися. Єдиний слід життя можна було помітити в оці, що не мигало. Воно дивилося на Дісмаса з відчаєм і мольбою.

Кинджал випав з Дісмасової руки. Око все ще дивилося. Потім, сам не розуміючи навіщо, він перехрестив помираючого, нахилився до його вуха та прошепотів:

— Чи розкаюєшся ти у своїх гріхах?

Око дивилося. Почувся передсмертний хрип.

Тоді Дісмас промовив:

— Прощаю тобі гріхи твої. В ім'я Отця, Сина та Святого Духа. Амен!

З рота Лотара потекла кривава піна, і він помер.

Дісмас піднявся. Потім нахилився та зблював. Шум у вухах ставав нестерпним. Він затулив їх руками, зробив, хитаючись, кілька кроків і повалився ницьма.

Коли він розплющив очі, перед ним стояли Конрад та Наткер, обидва навколішках.

— Дісмасе?

Конрад обережно поторсав його плече.

— Дісмасе, вона жива…

З величезним зусиллям вони поставли воза на колеса. Змайстрували щось на кшталт ліжка та уклали на нього Магду.

Кровотеча в неї спинилася. Вона могла говорити, але слова якось не в'язалися між собою. Вона кликала батьків.

Дісмас ложкою залив їй у рота трохи м'ятного чаю. Здавалося, чай додав дівчині сил. Вона раптом спитала, чому навколо так темно, хоча був день. Потім сказала, що хліб уже готовий і треба витягти його з печі. Тоді Магда провалилася у сон, з якого вони довго не могли її пробудити.

Конрад, Наткер та Анкс мовчки збирали трофеї, без притаманних ландскнехтам криків та похвальби під час мародерства. Тільки Наткер захоплено заверещав, побачивши в озері відірвану руку Лотара, яку вже встигла пообгризати форель.

Він навіть поліз за нею у воду і витяг на берег.

Дісмас спостерігав за цим із воза, сидячи поруч з Магдою. Він обережно тримав її голову, змочуючи лоба холодною тканиною, щоб полегшити біль та гарячку, і молився.

Розпухла мертва рука графа була рясно всіяна перснями. Лотар був любителем коштовних прикрас. Дісмас згадав про Альбрехта: його десять пальців були так само прикрашені чотирнадцятьма перснями, найбільший з яких — знак архієпископської влади — треба було цілувати на знак покірності.

Анкс почав один за одним відрубувати пальці з руки. Так було простіше зняти персні. Дісмас відвернувся.

Була ще така здобич: визолочений кинджал, меч із найкоштовнішої толедської сталі з рукояттю, на якій був викарбуваний напис від Карла, короля Іспанії, майбутнього імператора та Лотарового хрещеного. Понад це — медальйони, пряжки, застібки, ордени а також гаманець із м'якої шкіри з вишитою літерою «Л» та графською короною. Побачивши цю річ, Наткер сказав, що вона зроблена з мошонки кабана, до біса здоровезного кабана, судячи з розміру. Гаманець чарівно подзенькував. Непоганий улов.