Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 76
Крістофер Баклі
Дим нарешті розвіявся. Два інші пси лежали мертвими, один з них — із бовтом Магдового арбалета у лобі. Вона вже перезаряджала.
— Добре, — сказав Конрад. — Тепер беремося за
Конрад раптом зробив паузу, гиготнув та звернувся до Дісмаса:
— Ти чув? Здається, я вигадав дотепний жарт!
Серце Дісмаса намагалося пробити собі шлях на волю з грудей. Минуло багато часу відтоді, як він останнього разу був у бою. А цей Конрад стоїть собі посеред диму і крові і вигадує ідіотські жарти. Здається, вони й насправді круті, ці ландскнехти…
Розлючений через втрату собак, граф Лотар вигаркував команди своїм людям, половина з яких уже зіскочили з коней та засіли за укриттями.
Перший їхній залп розламав навпіл воза та відколов шматок скелі. Арбалетна стріла звалила одного з коней, який зараз бився в агонії. Анкс, ризикуючи собою, поповз до нього, щоб скінчити страждання тварини.
Залпи повторювались один за одним, і кожен з них був усе більш точним, аж доки не настала мить, коли вести відсічний вогонь стало занадто небезпечно.
— Це облога, — пробурчав Конрад. — Не дуже добре для нас. Ми маємо підманити їх якомога ближче. До Наткера. — Він кивком указав на вершину скелі.
Потім зітхнув:
— Але як це зробити, я не знаю.
Обстріл трохи вщух. Конрад підняв голову над возом та крикнув:
— Гей, дівчатка! Якщо хочете битися, припиніть ховатися, як останні мудаки, виходьте на двобій!
Відповідь прилетіла зливою зі свинцю та стріл.
— Здається, облога їм більше подобається, — підвів підсумок Конрад. — Здається, ми тут… — він хрипко засміявся, — навічно!
Він лежав на спині та споглядав за скелею.
— Хоча, що ж… Не таке вже погане місце, щоб померти.
Магда раптом підвелася.
— Пригнись, дівчино, — звелів Конрад.
Вона вийшла з-за воза.
Постріл влучив у скелю, ледь оминувши її.
Лотар заволав:
— Йолопи! Припинити вогонь!
—
У Дісмаса промайнуло в голові: «Невже вона збирається здатися, щоб урятувати нас?»
Він підвівся, підняв руки на знак капітуляції та й собі вийшов з-за возу. Якщо йому вдасться порівнятися з Магдою, він зможе відштовхнути її назад, у безпечне місце.
— Ісусе, — прошепотів Конрад. — Ви обоє з'їхали з глузду. Маляре, напоум їх!
Магда продовжувала рухатись до нападників.
— Анксе, маляре, робіть те ж, що і я, — сказав Конрад.
Він теж підвівся, тримаючи зброю над головою та вийшов з-за возу. Анкс зробив те саме. Дюрер перехрестився і без особливого завзяття підвівся.
Конрад прошепотів:
— Ні кроку вперед. Стійте де стоїте!
Магда опинилася до них спиною, а отже не бачила, що коїться позаду. Дісмас продовжував повільно рухатися до неї. Нарешті він прошипів:
—
Вона зупинилася, обернулася та побачила їх усіх із піднятими руками. Вона затрясла головою.
— Ні!
Підостроживши коня, Лотар дав знак своїм людям наблизитися.
