Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 53
Крістофер Баклі
— Прео… с-священство.
— Вам зле, майстре Спалатине?
— Так, ваше преосвященство, не молодію.
— Я так розумію, подорож була не з приємних?
— Курфюрст наказав переказати вам його братську любов. Він дуже засмучений і хоче знати причину таких — якщо дозволите — вражаючих обвинувачень.
— Якщо дозволите, я страшенно розчарований своїм колись любим братом.
— Це зрозуміло з вашого листа. Мені доручено моїм володарем дізнатися, чому ваше преосвященство покладає на курфюрста відповідальність за які б там вони не були злодіяння.
Альбрехт зневажливо посміхнувся.
— Майстре Спалатине, давайте не будемо вдавати невинність.
Кардинал зробив знак монсеньйорові і той дістав з шухляди складене лляне полотно. Він поклав його на довгий стіл і розгорнув у навіть більш зневажливій манері, ніж торговець розкладає третьорядний товар.
«Усе ясно, — подумав Спалатин. — Саме вона».
І перехрестився.
— Ні-ні-ні,— сказав Альбрехт. — Ми обидва знаємо, що у цьому немає необхідності.
Спалатин подивився на плащаницю. Вона була чудова. Він відчував, як очі Альбрехта свердлять його потилицю, наче штопор.
— Вона чудова, — сказав Спалатин. — Вітаю, ваше високопреосвященство.
— Я дуже задоволений, що вам подобається. Скажіть, чи не вважаєте ви, що права рука нашого Господа особливо прекрасна?
Спалатин придивився. Спочатку нічого не помітив. А тоді — ось же він, рубіновий перстень у пащі у… Боже милосердний, це ж підпис Кранаха? Якого біса?..
Він підняв очі на Альбрехта.
— Мушу визнати, я розгублений, ваше преосвященство.
— Ви не впізнаєте підпис свого двірського живописця, майстра Кранаха?
— Так, але тим паче.
Альбрехт постукав указівним пальцем по поруччю свого трону.
— Не жартуйте зі мною, майстре Спалатине. Бережіться, бо земля під вашими ногами розверзнеться, і ви опинитесь у нашому підземеллі, підвішений поруч із вашим напарником по змові.
Спалатин намагався зібрати все докупи. Кранах автор плащаниці? Підпис, безперечно, його. Але навіщо те Кранаху?..
Ба більше: чому Альбрехт купив плащаницю, так відверто підписану?
— Ваше високопреосвященство, ви мусите вірити мені, коли я кажу, що для мене це таємниця. Як і для курфюрста, якщо б він тут опинився.
— Отже, ви просто все заперечуєте. Ганьба, майстре Спалатине. Вас шанують за розум та освіченість. І все, що ви можете зараз зробити, — це знизати плечима? Напевне, вам не терпиться приєднатися до вашого приятеля внизу?
Погроза?
— Чи може ваше преосвященство дати відповідь на одне запитання, перш ніж зневажати?
— Продовжуйте.
— Я засвідчую підпис майстра Кранаха. Або його дуже якісну підробку. Але чому ваше преосвященство придбали це?
— Спочатку підпису не було. Потім у святилищі сталася пожежа. Внаслідок сильного жару підпис вашого двірського живописця проявився. Так було викрито вашу змову. Вочевидь, планувалося, що підробка зробиться очевидною за деякий час. Можливо, коли плащаниця була б виставлена вселюдно. Щоб якомога сильніше принизити мене і послабити моє прагнення притягти єретика Лютера до суду.