Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 52
Крістофер Баклі
Він узяв ножа, щоб розпечатати послання. Цього разу, думав він, мають бути нарікання на Фрідріха за те, що він не з'явився на посвячення Альбрехта у кардинали. Та це не було пов'язане з Лютером. Справа у стані здоров'я Фрідріха.
Спалатин пробіг очима рядки.
Господи!
Він кинувся до помешкання Фрідріха і вручив йому листа. Фрідріх почав читати, наморщивши лоба.
Фрідріх підняв очі на Спалатина.
— В ім'я Господа, що він верзе?
— Читайте далі.
Підпис.
Фрідріх похитав головою.
— Він остаточно збожеволів?
— Я вважаю, — розпочав Спалатин, — що було викрито те, що майстер Дісмас підробив плащаницю. Цим пояснюється, чому йдеться про святотатство і богохульство. А от чому він вплутує в цю справу вас — зовсім незрозуміло. Блюзнірство і святотатство. Але до чого тут ви?
Фрідріх пильно подивився на лист.
— Це якісь хитрощі. Щоб отримати перевагу у справі Лютера.
— Можливо. Але незрозуміла логіка. Принаймні, для мене.
Фрідріх зітхнув.
— Хай там що, але у нього Дісмас.
— Так. Боюся, що так.
— Це ти мені казав про якусь нову техніку, яку вони використовують?
Спалатин кивнув.
— І що це?
— Це називається, здається… Якась «Маріонетка». У них є… два способи використання.
— Просто розкажи мені, Георге.
— Гачки заганяють у вуха, руки і ноги. Жертву підвішують і смикають за мотузки. Звідси назва. Були такі, хто бажав, щоб Бернарда, того нюрнберзького шахрая, катували саме так. Це має популярність у глядачів, бо може тривати декілька днів.
Фрідріх набув зневажливого вигляду.
— Цей лист… Коли він був відправлений?
— П'ять днів тому.
— Господи!..
— Він міцний, Дісмас. Він був рейзелауфером, не забувайте.
— Теліпання на гачках відрізняється від військової служби, Георге. Те, що він вчинив, — неправильно, але я не залишу його на милість Альбрехтовим інквізиторам. Вам доведеться їхати дуже швидко. Готові?
Спалатин кивнув.
— Пропонуйте все, що забажає. З'ясуйте, чому він гадає, що саме ми стоїмо за цією… трагедією.
Спалатин уклонився і зібрався йти.
— Георге!
— Так, ваша милосте?
— Поверніть його, і тоді я сам скручу в'язи цьому лукавцю.
Спалатина провели до приймальні кардинала у манцькому палаці. Нестерпний біль від довгої їзди верхи змушував його скреготіти зубами, поки він шкутильгав по кам'яній підлозі. Він корив себе за те, що не в змозі приховати свій стан, і змусив себе випрямитись, увійшовши до зали. Коли він уклонився, щоб поцілувати простягнутий Альбрехтом перстень, йому стрельнуло в хребет.