Читать «Коса. Сплетіння долі» онлайн - страница 83
Летиція Коломбані
Сара заходить до салону. Її зустрічає елегантно вбрана жінка та веде коридором аж до маленької кімнати, в якій із меблів стоїть тільки крісло та дзеркало. Сара знімає пальто, ставить сумочку. Вона завмирає на мить перед тим, як зняти шапку. Жінка мовчки спостерігає за нею кілька секунд.
– Я покажу вам наші моделі. Ви вже визначилися з тим, що саме шукаєте?
Тон її голосу не можна назвати ні улесливим, ні співчутливим. Він рівний та впевнений. Сара миттєво проймається довірою до цього голосу. Жінка, безперечно, знає, про що вона говорить. Вона, либонь, зустрічала десятки, сотні таких, як вона. Їй, мабуть, цілими днями доводиться спілкуватися з такими жінками. Втім, у цей момент Сара почувається унікальною, принаймні ставляться до неї саме так. Не драматизувати, не збиватися на банальності – це ціле мистецтво, і треба сказати, що жінка підходить до своєї справи з надзвичайною делікатністю.
Хоча її питання заскакує Сару зненацька, змушуючи знітитися. Вона не знає, принаймні не думала про це. Їй би хотілося… щось живе, натуральне. Щось навіть схоже на неї саму. «Яка дикість, – думає вона. – Хіба може зовсім чуже волосся стати частиною неї самої, пасувати її обличчю, відображати особистість?»
Жінка виходить на мить і повертається з двома картонними коробками, схожими на ті, в яких тримають капелюхи. З першої вона дістає каштанову перуку:
– Ця синтетична, – уточнює вона, – зроблена в Японії.
Вона сильно струшує її – у коробках вони інколи зминаються, тож треба їм надати природної форми. Сара приміряє її з виразом непевності на обличчі. Вона не впізнає себе з цією копицею густого волосся на голові, ніби це не вона взагалі, а якась перевдягнена в неї жінка з пишною шевелюрою.
– Непогане співвідношення ціни та якості, – коментує продавчиня, – та це не найкраща наша модель.
З іншої коробки вона дістає ще одну перуку, також штучну, але вже кращої якості – на ній є навіть позначка «Підвищений комфорт». Сара не знає, що й казати – вона нерішуче розглядає своє відображення у дзеркалі, яке просто не може бути її власним. Перука пристойна, дорікнути нічим, крім того, що вона
– Це – одна з наших найновіших моделей, з людського волосся, – уточнює вона.
Рідкісний та недешевий продукт, але деякі жінки готові витрачати на це свої гроші. Сара здивовано роздивляється перуку: волосся того ж кольору, що і в неї, надзвичайно довге, шовковисте, ніжне та густе.
– Волосся індійське, – зазначає жінка. – Його обробляли, вибілювали та фарбували наново в Італії – на Сицилії, якщо бути точним, – а потім його волосинка за волосинкою кріпили до основи з сітки в маленькій майстерні. Для цього використовують техніку плетіння коси – це довше, ніж кріплення за допомогою гачка, але набагато надійніше. 80 годин роботи, близько 150 000 волосин.
Вона допомагає Сарі надягти перуку – спочатку треба вирівняти передній бік, потім задній. Спершу це видається складним, але дуже швидко до цього звикаєш, запевняє вона, так що незабаром їй навіть не обов’язково буде робити це перед дзеркалом. Звісно, волосся можна буде вкоротити або зробити в перукарні зачіску на свій смак. Доглядати за ним дуже просто, як і за власним волоссям – намилити шампунем і змити водою. Сара підводить голову і дивиться на себе в люстерко: перед нею – зовсім незнайома жінка, що схожа на неї, але все ж якась інакша. Надзвичайно дивне відчуття. Втім, вона впізнає свої тонкі риси, бліде обличчя, мішки під очима. Так, це вона, точно вона. Сара торкається пасом, поправляє їх, вкладає, надає їм форми, прагнучи не те щоб привласнити їх, а радше приручити. Волосся не чинить спротиву, воно піддається, слухняно кориться їй. Помалу воно призвичаюється до овалу її обличчя, облягаючи його тісними обіймами. Сара гладить, пестить, голубить його, і від його податливості її поймає почуття вдячності. Незбагненним чином це волосся, зовсім чуже, стає її власним, починає пасувати її обличчю, поставі, рисам.
