Читать «Королівські клопоти» онлайн - страница 14

— Ні! — спаленів Грантхем. — Коли родина посилає когось охороняти одного із своїх членів, це досить неприємно.

Тоді я висловив здогад:

— Він сказав вам, щоб ви запропонували мені роботу, про яку йшлося вчора ввечері, й водночас застерегли мене, щоб я не розповідав про того солдата. Так?

— Та-ак.

— Гаразд, тоді пропонуйте.

— Але ж він не знав, що ви…

— В такому разі, що ж ви збираєтесь чинити? — спитав я. — Якщо ви не зробите мені пропозицію, то вам доведеться сказати йому причину цього.

— О Господи, от халепа! — втомлено промовив Грантхем і, спершись ліктями на коліна, поклав голову на долоні. Він дивився на мене спустошеним поглядом хлопчика, який раптом виявив, що світ надто складний.

Лайонел Грантхем дозрів для розмови. Я усміхнувся до нього, допив каву і став чекати.

— Розумієте, я не хочу, щоб мене привели додому за вухо, — несподівано промовив він з якимсь дитячим викликом.

— Ви ж знаєте, я не збираюся вас силувати, — заспокоїв я хлопця.

Ми знову трохи помовчали. Я курив, а він тримав долонями голову й розмірковував. Згодом він ніяково засовався на стільці й випростався; все його обличчя прибрало бурякового кольору.

— Я хочу попросити у вас допомоги, — нарешті промовив Грантхем, намагаючись не давати взнаки, що весь він аж пашить. — Я розповім вам усю цю історію. Але якщо ви сміятиметесь, я… Ви ж не сміятиметесь, правда?

— Якщо це смішно, то, може, й сміятимусь. Але це не завадить мені надати вам допомогу.

— Гаразд, тоді смійтеся! Це безглуздо! Ви повинні реготати! — Хлопець глибоко вдихнув повітря. — Ви ніколи не думали… Ви ніколи не думали про те, щоб стати… — Він змовк, поглянув на мене із відчайдушною сором'язливістю, а тоді, зібравши всю свою волю, майже вигукнув: —… Королем?!

— Можливо. Я думав багато про що. Мабуть, була в мене й така мрія.

— Я познайомився з Махмудом на прийомі в посольстві у Константинополі. — Він поринув у розповідь, ронячи слова з такою легкістю, наче радів, що позбувається їх. — Він був секретарем у президента Семіча. Ми заприятелювали, хоча я й не був від нього в захваті. Це він умовив мене приїхати з ним сюди і відрекомендував полковникові Ейнарсону. Потім вони… Без сумніву, цією країною погано правлять. Я б ніколи не дав згоди, якби це було не так.

Вони готували революцію. Але чоловік, який мав її очолити, щойно помер. Перешкодою був і брак грошей. Повірте… мене штовхнуло на це не марнославство. Я вірив, — і вірю й досі, — що це могло бути… що це буде… на добро країни. Вони зробили мені пропозицію: якщо я фінансуватиму революцію, то стану… то зможу стати королем.

Ні, ні, стривайте! Господь бачить, я зробив погано, але не думайте про мій вчинок гірше, ніж він є насправді. Мої гроші пройдуть довгий шлях у цій маленькій, злиденній країні. Потім, коли її очолить американець, буде легше — має бути легше — взяти кредит в Америки чи в Англії. Врахуйте й політичний аспект. Муравію оточують чотири країни, і кожна з них досить могутня, щоб, коли схоче, анексувати її. Досі Муравія зберігала незалежність тільки завдяки суперництву між сусідами, а також тому, що не має морських портів.