Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 89

Подібні відносини стали відображенням у релігійній царині того остраху перед дистанцією, який, здається, й сьогодні є найхарактернішою рисою бразильського характеру. Навіть у цій царині наша поведінка повністю відрізняється від уже згаданої японської, де всілякими чітко встановленими ритуалами пронизана вся сфера суспільних стосунків. Головною особливістю Бразилії є як раз те, що цей ригоризм ритуалів послаблюється й гуманізується.

Як легко уявити, подібне послаблення ритуалізації погано поєднується з по-справжньому глибокими й усвідомленими релігійними почуттями. В одній зі своїх англіканських проповідей Ньюмен висловив своє «тверде переконання», що англійська нація мала б набагато більше переваг, якби її релігія була більш містичною, більш забобонною, якби вона була доступнішою народному впливові, якби вона більш відверто зверталася до сердець і уяви людей. У Бразилії, навпаки, саме наш культ без зобов’язань і без суворої дисципліни, сердечний і родинний, який можна було б без жодного перебільшення назвати «демократичним», культ, який не вимагав від вірянина жодних зусиль, жодної старанності, жодного насильства над самим собою, отже, саме цей культ викоренив наші релігійні почуття. Показовим є той факт, що за часів імперії запекла боротьба з релігійного питання, яка протягом тривалого часу розбурхувала країну, розпочалася головно з того, що отець Вітал ді Олівейра вперто наполягав на дотриманні «надмірної завзятості» у питаннях віри. І ще показовішим є те, що серед тих, хто звинувачував єпископа Олінди у непоступливості, яка здавалась їм невибачною й злочинною, було багато католиків або ж тих, хто щиро вважав себе католиками.

Від поверхневої релігійності, менш уважної до глибинного почуття церемонії, аніж до зовнішньої яскравості й помпезності, майже плотської у своєму апогеї та у своєму злісному нерозумінні справжньої духовності, перехідної й тому ладної до компромісів, ніхто б не став очікувати народження міцної суспільної моралі. Релігійність, яка губилася й перепліталася з безформним світом, була неспроможною нав’язати свій порядок. Отже, будь-яке політичне утворення могло б існувати тільки поза її межами, поза тим культом, який був спрямований лише на відчуття й почуття, а зовсім не на розум і волю. Тому не дивно, що наша республіка була створена позитивістами або агностиками, а незалежність нашої держави ми здобули завдяки масонам. До їхніх рук цілком публічно віддався наш перший імператор, що занепокоїло навіть самого принца Меттерніха, бо подібний приклад міг стати дуже небезпечним.