Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 62

Мірою просування соціальними сходами широкі верстви населення втрачали свою примітивну класову ментальність задля приєднання до панівних груп. Тому жодна з «чеснот торговця», традиційно пов’язаних із буржуазією, не може породжувати прихильність. Характерно, що у португальця такі слова, як «торгаш» та насамперед «перекупник», викликають відчуття презирства, ці слова з давніх-давен і ще й сьогодні в іспанській мові позначають, і без будь-яких стигм, купця або бізнесмена. Позитивні для генуезців такі чесноти, як наполеглива спритність, ощадливість, точність, пунктуальність, суспільна солідарність тощо, ніколи так і не змогли прийтися до смаку португальцям.

«Нова аристократія» XVI сторіччя була португальцям особливо чужою. І не лише через ганебність її худорідного походження, а й, мабуть, тому, що її статус нагадував соціальний статус міських торговців, який вважався пов’язаним якимось чином із соціальним походженням, а не з надмірною пихатістю. Цим і пояснюється наполегливе прагнення «нової аристократії» розірвати зв’язки з минулим тією мірою, якою це минуле було пов’язано з походженням, та одночасно й прагнення ствердити самих себе з усією палкістю неофітів, що є невід’ємним атрибутом аристократії справжньої.

Подібна гіпертрофія справжніх або уявних ідеалів шляхетного класу в цьому разі могла б відповідати потребі компенсувати для самого себе та для інших недосконалу інтеграцію в середині самого цього класу. Винахідливість та імітація посіли місце традиції як найважливішого принципу насамперед у XVI столітті, коли розширилися прориви у самих по собі неміцних перепонах, які в Португалії розділяли різні прошарки суспільства. Разом із «вправним солдатом» можна спостерігати парад капітанів, які потроху відмовляються від старих суворих звичаїв заради яскравих форм нової класової свідомості. Так, зникають зі сцени славетні ветерани з бородами до колін, у коротких панталонах, із заіржавілим списом у руках або з твариною за спиною. Нові герої хочуть носити лише оксамитові плащі, камзоли та штани такого самого сукна, панчохи, шляпи з золотими стрічками, позолочені меч і кинджал, надвисокий чуб і підстрижену бороду або бути повністю поголеними. Разом із цим поступово втрачається старовинний блиск і доблесть португальців, оскільки, як наголосив один із них, «війна виграється не винахідливістю, а гарячими серцями; і ніщо так не знищує великі імперії, як зміна костюмів і законів».

Діоґу ду Коуту прагнув, аби сучасні йому португальці були менш податливими для нововведень, більш вірними ідеалові непохитності, яка, на його думку, створила неперехідну велич інших народів, таких як венеціанці або китайці. Нова аристократія цілком обґрунтовано здавалася йому не чим іншим, як карикатурою на аристократію справжню, яка за своєю суттю консервативна. А ідальго XVI століття понад усе цінували зовнішність або одяг, якими вони могли відрізнитися від простого люду.