Читать «Коріння Бразилії» онлайн - страница 53

Сержіу Буарке ді Оланда

Так висловився брат Ґаспар да Мадрі ді Деус півтора століття тому. І додавав: «Саме з цих причин вирішено було спочатку заселяти узбережжя й лише згодом — середину країни. Він передбачив, що ніколи або дуже пізно узбережжя буде заселено належним чином, тому під час розподілу поселенців він ускладнював їм доступ до внутрішніх районів, зберігаючи їх для майбутнього, коли земля, розташована біля портів, уже буде заповнена людьми й добре оброблена».

Вплив цієї прибережної колонізації, яку здебільшого здійснювали португальці, відчувається й в наші дні. Коли сьогодні кажуть про «внутрішні райони», думають, як і в XVI сторіччі, про погано заселений регіон, майже не зачеп­лений міською культурою. Справу бандейрантів Сан-Паулу не можна правильно зрозуміти в усьому її обсязі, якщо не відокремити її від зусиль Португалії як осібний проект, пояснення якого міститься в ньому самому. Хоча вони ще не наважилися розірвати зв’язки з європейською метрополією, але, кидаючи виклик усім законам і небезпекам, окреслили теперішній географічний силует Бразилії. Не можна пояснити чистою випадковістю той факт, що перший крок до автономії колонії — заклик Амадора Буено — був здійснений саме в Сан-Паулу, у місті, яке було вкрай слабко пов’язане з Португалією, але в якому тісно змішалися прибульці та тубільці, де ще в XVIII сторіччі діти ходили до школи, аби навчитися португальської, як сьогодні вони ходять туди, аби навчитися латини.

На плоскогір’ї Піратінінга зародилося по-справжньому нове явище національної історії. Там уперше аморфна інерція колоніального населення набула власної форми й одержала власний чіткий голос. Експансія піонерів Сан-Паулу не мала коріння на іншому боці океану, могла обійтися без поштовху з боку метрополії та дуже часто відбувалася всупереч волі та негайних інтересів Португалії. Але ці відважні мисливці на індіанців, слідопити та шукачі багатств були передусім справжнісінькими авантюристами і лише тоді перетворювалися на поселенців, коли їх до цього змушували обставини. По завершенню своїх вилазок, якщо останні не закінчувалися погано, вони поверталися до свого поселення або до свого помешкання на скелях. І доти, доки не були відкриті рудники, займалися колонізацією лише спорадично.