Читать «Коли час лише починався» онлайн - страница 8

кинутого їм злісного погляду професор не міг забути до кінця своїх днів.

Пригадавши цю історію, Карпентер усміхнувся. Втім, особливо сміятися з цього

приводу не доводилося: те, що відбулося з професором Куїглі, цілком могло трапитися і з

ним. Подобалося йому це чи ні, але було абсолютно не виключено, що викопні рештки, чиїм

походженням він зайнявся за дорученням Північноамериканського палеонтологічного

товариства (ПАТО) і з цією метою відправився в мезозойську еру, виявляться його власними.

Та він відігнав від себе цю думку. По-перше, як тільки стане зовсім тяжко, йому

потрібно буде всього лише зв'язатися зі своїми помічниками - міс Сендз і Пітером

Детрайтесом, і вони миттєво з'являться до нього на допомогу на тераподі Едіт або на якомусь

іншому ящуроході з арсеналу ПАТО. А по-друге, йому вже відомо, що в крейдяному періоді

орудують прибульці. Значить, він не єдиний, кому загрожує небезпека перетворитися на ті

сами рештки. І в будь-якому випадку сушити голову над всім цим безглуздо: адже те, чому

призначено було трапитися, трапилося, і тут вже нічого не поробиш...

Скіп вибрався з каюти і перегнувся через спинку водійського сидіння. - Марсі просила

передати вам бутерброд і пляшку лимонаду, містере Карпентер, - сказав він, протягуючи те і

інше.- Можна мені посидіти з вами, сер? - Звичайно, - відповів Карпентер і посунувся.

Хлопчик переліз через спинку і зісковзнув на сидіння. І тут же ззаду просунулася ще

одна голова кольору сонця. - Пробачте, будь ласка, містере Карпентер, а чи не можна...

- Посунься, Скіпе, посадимо її всередину. Голова Сема була шириною добрих півтора

метри, і в кабіні водія місця вистачало. Але саме сидіння було менше метра шириною, і двом

підліткам уміщатися в ньому поряд з Карпентером було не так вже просто, особливо якщо

врахувати, що всі троє у цей момент насолоджувалися бутербродами і запивали їх

лимонадом. Карпентер відчував себе добрим батьком сімейства, що навідався зі своїми

нащадками до зоопарку. І до якого зоопарку!!! Вони вже заглибилися в ліс, і навколо

піднімалися дуби і лаври крейдяного періоду; серед них удосталь траплялися верби, сосни і

гінкго, а час від часу - безглузді на вигляд чагарники пальм. У густих кущах вони помітили

величезне незграбне створіння, схоже спереду на коня, а ззаду - на кенгуру. Карпентер

визначив, що то анатозавр. На галявині вони зустріли і до напівсмерті перелякали

струтиомімуса, чимось схожого на страуса. Анкілозавр із спиною, утиканою шпильками,

сердито втупився на них з очеретів, але розсудливо вирішив не ставати Сему упоперек

дороги. Поглянувши вгору, Карпентер вперше побачив на вершині дерева археоптерикса. А

піднявши очі ще вище, він помітив, кружляючих в небі птеранодонів.

Він сподівався, що під прикриттям лісу зможе від них сховатися, і з цією метою вів

Сема зигзагами. Проте вони, очевидно, були оснащені детекторами маси - слід було вигадати