Читать «Коли час лише починався» онлайн - страница 7
Роберт Ф. Янг
зірочок - там лимонад. Відкривай і ті і інші і берися до справи. До речі, раз вже ти цим
займешся, зроби що-небудь і мені - я теж зголоднів. І знову усмішка ледь не розквітла у неї
на губах. - Добре, містере Карпентер. Я вам зараз таке приготую!
Залишившись один в кабіні, Карпентер огледів навколишне мезозойське довкілля через
переднє, бічні і хвостове оглядові вікна. Зліва, на горизонті, височіли молоді гори. Справа,
вдалині, тягнувся ланцюжок круч. У хвостовому оглядовому вікні було видно розкидані
рівниною вербні гаї, пальми і карликові магнолії, за якими починалися порослі лісом
пагорби, - десь там знаходилася його точка входу. Далеко попереду з виключно
мезозойським спокоєм палахкотіли вулкани. 79.061.889 років з цього часу, місце стане
частиною штату Монтана. 79.062.156 років по тому палеонтологічна експедиція, яка вестиме
дослідження десь в цих місцях, що на той час повністю змінилися, наштовхнеться на викопні
рештки сучасної людини, померлої 79.062.156 років тому. Можліво, це будуть його власні
рештки?
Карпентер посміхнувся і поглянув в небо, де все ще кружляли птеранодони.
Подивимося - може трапитися і так, що це будуть рештки марсіанина. Він розвернув
трицератанк і повів його назад. - Поїхали, Семе, - сказавши він.- Пошукаємо тут затишну
місцинку, де можна відсидітися до ранку. А на той час я, мабуть, зміркую, що робити далі.
От вже не думав, що нам з тобою коли-небудь доведеться займатися порятунком дітвори!
Сем басовито забурчав і рушив у бік лісистих пагорбів.
Коли вирушаєш в минуле, щоб розслідувати будь-який анахронізм, завжди ризикуєш
5
сам виявитися його автором. Узяти хоч би й класичний приклад з професором Арчібальдом
Куїглі. Правда це чи ні - ніхто до пуття не знав; але так чи інакше ця історія як найкраще
демонструвала парадоксальність мандрівки у часі. А історія свідчила, що професора Куїглі,
великого шанувальника Колріджа, багато років мучила цікавість - хто був той таємничий
незнайомець, що з'явився в 1797 році на фермі Недер Стоуі в англійському графстві
Сомерсетшир і перешкодив Колріджу записати до кінця поему, яку він тільки що склав під
час сну. Гість просидів цілу годину і потім Колрідж так і не зміг пригадати решту поеми. В
результаті "Кубла Хан" так і не був завершений. З часом цікавість, що мучила професора
Куїглі, стала нестерпною, він більше не міг жити без відповіді і звернувся до Бюро мандрівок
в часі з проханням дозволити йому відправитися у той час і в те місце, щоб все з'ясувати.
Прохання його задовольнили, і він без коливань виклав більшу частину своїх заощаджень на
сплату за мандрівку в той ранок. Опинившись поблизу ферми, він причаївся в кущах і почав
спостерігати за вхідними дверима. Ніхто не йшов; нарешті він, згораючи від нетерпіння, сам
підійшов до дверей і постукав. Колрідж відкрив двері і запросив професора увійти, але