Читать «Коли настане день» онлайн - страница 4

— Ого, нічогенька знахідка! — закричала дівчина. — Гей, дивіться, що Соломія відкопала!

Люди кинули свою роботу і позбігалися, вони оточили дівчину та роздивлялися знайдений предмет. Один із колег, який стояв поруч, присів біля Соломії.

— Можна глянути? — запитав він.

— Так, звичайно, — відповіла дівчина.

Вона передала табличку чоловікові. Він обережно взяв її та почав уважно роздивлятися з усіх боків.

— Цікава штука! — промовив він, повертаючи знахідку тильною стороною. — Не скіфська робота. Очевидно, що з Давнього Єгипту. І як вона потрапила до скіфського кургану?

— Напевно, разом із іншим скарбом, який захопили під час походів, — сказала Соломія. — Де тільки тих скіфів не носило!

— Мабуть, що так і було, — погодився чоловік.

Він передав табличку назад до рук Соломії. Всі так і стояли навколо дівчини, роздивляючись знайдений скарб. Соломія задумливо дивилася на ієрогліфи. Вона відчувала легкі коливання у повітрі, що йшли від таблички. Якась давня сила була захована в ній. Невже це саме те, про що вона думала? Не може бути, щоб їй так повезло, це просто неймовірно! Треба якнайшвидше повернутися до Києва. І знахідку потрібно дуже пильнувати, а то хто знає, кому що до голови скоче.

Через тиждень пізнього літнього вечора Соломія сиділа за столом у своєму службовому кабінеті. За вікном були вже сутінки, але у кабінеті ще відчувалася денна літня спека. Вікно до кабінету було напіввідчинене. Перед дівчиною лежала книга. На розкритій сторінці виднілися малюнки, на яких було зображено давньоєгипетських жерців. Поряд із книгою лежала знайдена нею золота табличка. Соломія втупилась у книгу, уважно вдивляючись у текст. Час від часу вона позирала на табличку, порівнюючи написи на ній із тими, що були у книзі.

— Книга давньоєгипетського бога Тота була записана на золотих табличках. Той, хто володів нею, отримував знання, як навчитися мови тварин та отримати владу над людьми і світом, — процитувала Соломія вголос.

Вона перевела очі на табличку, взяла її до рук та почала уважно розглядати. Потім задумливо промовила:

— Це сакральні знання, дуже небезпечні. Тому книга зникла. Та, як видно, не вся. Дещо вціліло.

Раптом порив вітру повністю відчинив вікно. Соломія різко підняла голову та на секунду завмерла, дивлячись крізь нього. Потім вона встала і підійшла до вікна, щоб зачинити. Але спочатку визирнула на вулицю. Там не було жодної людини. Сильні пориви вітру гнули гілки дерев. Зненацька прямо перед нею вдарила блискавка та почувся гуркіт грому. Несподівано під одним із дерев із нізвідки виник той страшний чоловік із бородою, що наснився їй, але цього разу він був без плаща. Дівчина завмерла. Декілька хвилин вони дивилися один одному у вічі. Несподівано знову вдарила блискавка, і чоловік зник. Соломія швидко зачинила вікно. Вона повернулася обличчям до столу, кілька секунд постояла, обпершись на підвіконня і дивлячись на табличку, що лежала на столі поряд із книгою.