Читать «Код да Вінчі (підліткова версія)» онлайн - страница 160

Обернена піраміда.

Схвильований Ленґдон підійшов до краю і зазирнув у підземелля Лувру, залите бурштиновим світлом. Його очі розгледіли не лише масивну перевернуту піраміду, а й те, що було прямо під нею. Там, на підлозі в кімнаті внизу, стояла невеличка конструкція… та, про яку він писав у своїй книзі.

І тут Ленґдон відчув, як у ньому пробуджується дрож відкриття. Він знову підвів очі на Лувр, і йому здалося, що величезні крила музею огортають його… зали, наповнені найкращими мистецькими творами світу.

Да Вінчі, Боттічеллі.

Прикрашена мистецькими дарами.

Усвідомлюючи диво, він усе дивися вниз крізь скло на маленьку конструкцію.

«Я маю підійти туди!»

Він повернувся з подвір’я до входу в Лувр у вигляді піраміди. Останні відвідувачі виходили з музею. Увійшовши через обертові двері, він поспішив униз спіральними сходами. Дійшовши до низу, пішов довгим тунелем, який простягався під внутрішнім двором Лувру, назад, до перевернутої піраміди.

Проминувши тунель, він опинився у великій кімнаті. Прямо перед ним висіла вістрям униз і вся мінилась сяйвом ще одна скляна піраміда — аж дух перехоплювало.

Чаша.

Ленґдон роздивився її всю від основи до вістря, яке не досягало підлоги лише на шість футів. І там, прямо під ним, стояла та невеличка конструкція.

Мініатюрна піраміда. Усього три фути заввишки. Лише одна така невеличка в колосальному комплексі.

Ленґдон у своїй майбутній книзі, пишучи про добре організовану колекцію мистецтва, присвяченого богиням, приділив деяку увагу цій скромній піраміді:

«Мініатюрна конструкція ніби виступає з підлоги, наче верхівка айсберга — пік величезного пірамідоподібного склепу, таємного підземелля, яке рветься нагору».

Дві піраміди ніби вказували одна на одну, їхні грані й осі ідеально узгоджені, їхні верхівки майже торкалися.

Чаша вгорі. Меч знизу.

Де меч і чаша вхід охороняють.

Ленґдон ніби чув слова Марі Шовель. Одного дня до вас прийде осяяння.

Він стояв під старовинною лінією Рози, Троянди, оточений творами майстрів. Чи було для Соньєра краще місце для споглядання? Лише тепер він збагнув останній рядок вірша Великого магістра. Піднявши очі до неба, він побачив угорі крізь скло величну зоряну ніч.

Лежить під зоряними небесами.

Як шепіт духів, у темряві лунали забуті слова. Пошук святого Грааля — це заклик схилити коліна перед прахом Марії Магдалини. Це довгий шлях до молитви, зверненої до зневаженої раніше.

І в ньому здійнялося благоговіння, і він опустився на коліна.

На якусь мить Роберту Ленґдону здалося, ніби він чує жіночий голос… мудрість віків… яка долинає із глибин самої землі.

Подяки

Особлива подяка за це видання для підлітків Білу Скот-Керу, Барбарі Маркус, Беверлі Горовіц, Шенону Калену, Сью Кук та всім талановитим людям із дитячої групи «Пінгвін Рендом Хауз» як у Сполучених Штатах, так і в Сполученому Королівстві.

Моєму другові та видавцеві Джесону Кауфману за його тяжку працю над цим проектом і за справжнє розуміння того, про що, власне, ця книга. І незрівнянній Гейде Ланге, невтомній шанувальниці «Коду да Вінчі», неймовірному агенту та вірному другу.