Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 22

Крім Сходу та Прибалтики, релігійні війни точилися на Піренейському півострові, на півночі якого в середині XII ст. поступово зміцнювалися християнські держави. Приблизно за шість років до народження Романа в 1147 р. хрестоносці з Англії, Шотландії, Фландрії та Фрісландії – учасники другого хрестового походу – по дорозі в “святу землю” допомогли християнам на Піренейському півострові у боротьбі з маврами: 24 вересня того ж року вони захопити місто Лісабон, який з цього часу постійно перебуває в складі португальської держави.

Не дивлячись на посилення мусульманських володарів в східному Середземномор’ї, християнські володарі цього регіону також вели жорстку боротьбу між собою. На початку 50-х років, зокрема, візантійці воювали тут з норманами, володарям яких Рожеру II та Вільгельму I Злому належала Сіцілія та Південна Італія. Спроби згаданого вище грецького базілевса Мануіла Комніна підкорити собі південь Апеннінського півострова завершилися невдачею. Більш того, в 1154 р. сіцілійський флот підійшов до Константинополя і пришвартувався біля імператорського палацу. В 1155 р. між норманами та візантійцями було укладено мир.

Ім’я молодого княжича

Молода князівська пара назвала свого сина не дуже поширеним на той час на Русі іменем – Роман, що в перекладі з латинської “Romanus” значило – римський, римлянин. Було б спрощенням думати, що поява цього імені пов’язана з польським походженням Агнеси, оскільки в її родині такого імені ми також не зустрічаємо. Зазначимо. що Романом був син чернігівського князя Святослава Ярославича, який загинув 2 січня 1079 р. Романами назвали своїх синів Володимир Всеволодович “Мономах” та полоцький князь Всеслав Брячиславич. Знаємо двох Романів і серед князів середини XII ст. У більш пізній час ім’я “Роман” знайде значно більшого поширення, і є підстави стверджувати, що на його популярність вплинула персона нашого героя – майбутнього могутнього володаря Романа Мстиславича.

Розповсюдження імені Роман є свідоцтвом культурних контактів східнослов’янського світу із Заходом. Проте це ім’я, на нашу думку, має додаткове змістовне навантаження, якщо згадати про поступове поширення на Русі загальнохристиянських ідей про ідеальну “Ромейську (або Римську) імперію”, про ідеального “ромейського (або римського) володаря” тощо. Ці ідеї на Русь поширювалися з Візантії і саме там відомі у X ст. базілевси на ім’я Роман (Роман I Лакапін, Роман II, син Костянтина Багрянородного…). В такому контексті поява імені “Роман” поряд з “класичними” східнослов’янськими іменами “Володимир”, “Ізяслав”, “Всеволод”, “Мстислав” вже не викликає ніякого нерозуміння, бо несло значне раціональне навантаження.

Дитинство Романа

Дитинство маленького Романа Мстиславича співпало з часом, коли фортуна його батька після смерті діда Ізяслава Мстиславича була досить затьмареною. Як вже згадувалося, перша інформація у літописі про матір Романа саме стосується моменту драматичного від’їзду родини Мстислава Ізяславича з Переяславля на Волинь. Судячи з подальшого перебігу подій, батько Романа з таким поворотом політичної долі не скорився.