Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 21

Олександр ГОЛОВКО

Ясно, що Роману вже тоді у 1170 р. було десь близько сімнадцяти років. Про такий вік Романа свідчить і та обставина, що майже разом з ним князями на Волині стали його молодші за віком брати. Більш того, молодший його брат Володимир помер у 1170 р., будучи князем у Бересті. Він, вірогідно, на момент смерті вже досяг чотирнадцяти–п’ятнадцяти років. Отже, все це дає підстави зробити цілком вірогідний висновок, що Роман народився у південноруському місті Переяславлі біля 1153 р.

Стан джерел не дає підстав для згоди з думкою Н.І.Щавелевої, що Володимир берестейський був самим молодшим з синів Мстислава та Агнеси. Скоріше за все наймолодшим в князівській родині був Всеволод. Якщо Володимир народився близько 1155 р., що витікає з факту його смерті в 1170 р., і того, що він певний час був хоча б номінально князем у Бересті, то дата народження Всеволода припадає логічно на більш пізній час. Можливо, на 1157 або 1158 рр.

Для розуміння обставин життя Романа Мстиславича дуже цікавим є розгляд, хоча б загальних рисах, питання про час, коли народився князь. В сусідній Польщі відбувалася жорстка боротьба між дядьками Романа Владиславом, який на цей час втратив престол і знайшов притулок при дворі германського імператора Конрада III, та Болеславом Кучерявим і Мешком. Зазначимо, що всі спроби Конрада, а з 1152 р. його спадкоємця Фрідріха I Барбароси підкорити Польщу закінчилися невдачею, хоча в 1157 р., після походу Фрідріха, Болеслав був вимушений погодитися на серйозні поступки новому германському монархові.

Головними подіями в міжнародному житті тогочасного європейського світу були хрестові походи. Ми вище вже згадували про спільну військову акцію в рамках другого хрестового походу польських та руських дружин проти прусів. Певний час безпосередньо в Палестині воював польський князь Генріх сандомирський, брат згаданих вище Болеслава та Мешка. Сам другий хрестовий похід (1147–1149 рр.), в якому вперше прийняли участь західноєвропейські монархи: французький король Людовик VII та згаданий вище германський імператор Конрад III, закінчився для хрестоносців повним фіаско.

Крім невдач на Сході (мусульманський володар Нур ед-Дін захопив у полон 6 тис. французів та німців, які згодом отримали волю завдяки втручанню візантійського імператора Мануіла Комніна), внаслідок цієї війни серйозної втрати у себе на батьківщині зазнав французький монарх, бо після подорожі в Палестину його дружина Елеонора Аквітанська в 1152 р. розлучилася з Людовиком, а згодом вийшла заміж за його суперника могутнього французького володаря Генріха, якому належали Нормандія, Анжу, Турені та Мена. Таким чином, той став самим могутнім феодалом Франції. В червні 1153 р. Генріх висадився в Англії і незабаром після смерті короля Стефана двадцятиоднорічний Генріх став володарем англійської корони (1154 р.). В Англії в цей час припинилася тривала громадянська війна, а місцеві феодали на чолі з новим королем Генріхом II “Плантагенетом” невдовзі розпочали експансію з метою підкорення Ірландії.