Читать «Запізнілий цвіт валінурії» онлайн - страница 32

— Життя поставило перед нами завдання, яке ми негайно мусимо розв’язати, — почав академік. — Ми стоїмо перед альтернативою: так чи ні? Оживити прибульців, що з’явилися до нас із далекого минулого, чи залишити їх і надалі в їхніх холодних саркофагах? Що ж наштовхує нас на такі роздуми? Причин багато. Ми ставили собі запитання: чи сприймуть люди минулого принципи нашого життя? А якщо ні — то чи не буде їхнє друге життя серед нас мукою? А коли так — то чи морально вчинимо ми щодо них? Чи гуманно це буде? А чи не станеться так, що вони якось вплинуть на наше життя? Подібних запитань напрошується безліч.

Перед нами — таємниця. І я думаю, що розкриття і вивчення будь-якої таємниці в усіх її виявах — це те найблагородніше, чому може присвятити себе наша свідомість. Адже лише усвідомлення того, що навколо нас існують таємниці, надає нашому життю значення, якого б воно не мало, якби ми замкнулися тільки у вже відомому, або якби ми легковажно стверджували, що те, що нам відоме, набагато важливіше того, чого ми ще не знаємо. Зрештою, розгадання таємниць, які оточують нас, і становить роботу всіх тих, хто в науці, мистецтві, літературі, філософії підноситься над спогляданням і відтворенням маленьких реальних фактів і маленьких загальноприйнятих істин.

Сьогодні наше щастя повністю залежить від світової концепції, яка живиться загальною ідеєю пізнання і розвитку. Саме з неї витікають і моральні принципи. Зрозуміло, що ми були б кращими, благороднішими, морально чистішими серед Всесвіту, позбавленого будь-якої моралі, але такого, нескінченність якого ми відчували б реально, аніж Всесвіту, що чекає досконалості людського ідеалу, проте для нас здається обмеженим і позбавленим таємниць. Для того, щоб розвивалися наші думки і почуття, обов’язково потрібні таємниці. Вони розширюють уявлення про світ і в залежності від цього формують ідеї, а отже, незалежно від нашої волі визначають стосунки, норми нашої поведінки. І якщо стоїть вибір якоїсь дії — ніколи не треба вагатися. Суть нерозгаданої таємниці, велич її розкриття завжди підкаже потрібний вибір. Пізнання незвіданого завжди було, є й буде моральним. Сама історія, наші далекі пращури передали нам в руки експеримент, який вони не встигли, не зуміли завершити самі і якого ми не маємо права не завершити. Отже, все це спонукає нас діяти. І ви прийняли, на мою думку, правильне рішення: оживити спочатку когось одного. Адже справа не проста. І ризикувати з усіма трьома не варто.

Що ж до якогось впливу прибульців на наше життя — тут боятися нічого. Не забуваймо, що ми живемо в плідні й рішучі дні. Загальна сума надбань цивілізації у Всесвіті ще ніколи не була такою великою. І нині уже неможливо допустити, щоб хтось зовні спромігся порушити наші основні завоювання в галузі духу, порушити усталений ритм нашого життя. Отож потрібно діяти. Бажаю вам успіхів…

Зображення академіка зникло.

— Все правильно. Інакше не може й бути, — сказав Дельф.