Читать «Запізнілий цвіт валінурії» онлайн - страница 26

— Вибачте, — озвався Осей. — Виходить, що саме розвиток техніки підвів людей до нового розуміння ідеї свободи?

— Не тільки. Розвиток техніки і масове виробництво атомної зброї — лише одна з передумов, що привели до поширення та втілення в життя ідей, за які боролися найкращі сили людства в усі періоди історичного поступу. Ці ідеї були відомі здавен. Згадайте, наприклад, Спартака, Компанеллу, великих філософів, учених та мислителів середньовіччя і пізніших часів. Усі вони шукали шляхів реалізації основних принципів демократії та гуманізму. Іноді це їм вдавалося. Грецький поліс, Велика Римська імперія— не що інше, як своєрідні форми втілення ідей свободи, хоч, правда, як це не парадоксально, за допомогою рабства. Тут, мабуть, все залежить від певних моральних і етичних настанов. Інститут рабства визнавався навіть такими філософами-гуманістами, як Арістотель і Платон. Словом, перш ніж правильно сформулювати поняття свободи, людству довелося пройти надзвичайно тернистими шляхами власного невігластва… Але повернімося до прибульців. Очевидно, справу доведеться мати з людьми, які прийшли з тих часів, коли наші пращури вперше в історії почали втілювати ті принципи і форми свободи, які стали визначальними для нас. Наша космічна цивілізація визнає свободу для всіх і для кожного зокрема. Ту свободу, яка спрямовує людину в русло благородних діянь на благо суспільства і перекреслює свободу хаосу і анархії. Саме таку повну внутрішню свободу індивідуума ми й визнаємо, і в цьому наша спільність із прибульцями. Хвилює інше. В ті далекі часи для одної категорії людей ці критерії були усвідомленою необхідністю, вони боролися за них, боролися за людину майбутнього, людину внутрішньо вільну, розкуту, чесну, благородну, свідому свого покликання. Але була й інша категорія — міщани. Філософія міщанина зводилася до свободи паразитичного споживання матеріальних, культурних і духовних благ.