Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 83

User

вставити мідні трубки, щоб можна було дихати або покли-

кати когось на допомогу. Про стан здоров’я Миколи Гоголя

щоденно вів записи Василь Жуковський.

21 лютого 1852 року у Гоголя зупинилося дихання.

Відразу приклали дзеркало до обличчя – воно не запоті-

вало, вказуючи, що хворий помер. При житті ставили йому

141

різні діагнози: божевілля, невроз, депресія, шизофренія.

Поховали Миколу Гоголя на Новодєвічьєм цвинтарі.

З часом смерть Гоголя стала об’єктом чималих легенд,

які швидко забувалися, і лише в 1931 році при перепохо-

ванні останків покійного було виявлено, що череп у труні

був повернутий набік. Це наводило на думку, що Гоголь не

помер, а впав у летаргічний сон і був похоронений у такому

стані. А ще через кілька років після повторного огляду

останків не було серед них виявлено черепа.

БЕЗГЛУЗДА СМЕРТЬ ПОЕТА

Самогубство Володимира Маяковського стало для його

сучасників справжньою несподіванкою. Поет Володимир

Маяковський, як і його батько, Володимир Костянтинович,

був схильний до різких змін настрою навіть у незначних

життєвих ситуаціях. Сам поет іноді зізнавався своїм зна-

йомим, що в нього діється на душі щось незвичне, хоч це

було помітно для навколишніх навіть неозброєним оком.

Почав писати рано і відразу його запримітили як читачі,

так і чималі слухачі, бо Маяковський читав свої вірші в бага-

тьох аудиторіях і цим пишався, що його слухають, аплоду-

ють, часто хвалять, інколи ганьблять. З державним керів-

ництвом був у доброзичливих стосунках, а з Наркомом

освіти О. В. Луначарським часто обговорювали літературні

справи.

Як тільки-но встановилась радянська влада в Росії, Мая-

ковський сказав: «Нужно приветствовать новую власть и

войти с ней в контакт».

І це поетові легко вдалося. Йому дозволяли їздити в

європейські країни, США, де він теж збирав чималу публіку,

читаючи свої вірші. До речі, там народилася в нього позаш-

любна дочка, яка до старості літ пишалася своїм батьком.

До кінця життя залишився без партійного квитка, хоч,

як сам зізнавався, від партії себе не відділяв.

Всі, що його знали і слухали, помічали його психічну

неврівноваженість. Успіхи в літературі його окриляли, а

142

невдачі чи критика вводили в глибоку депресію. На висоті

таких психічних зривів розмірковував про самогубство не

тільки в приватних розмовах, але й писав у своїх віршах.

З цього приводу наведу уривки двох віршів:

«Стоит только руку протянуть –

Пуля мигом в жизнь загробную

Начертит гремящий путь» («Про Это»).

***

«Что ж, выходите

Ничего

Подкреплюсь

Видите – спокоен я!

Как пульс

Покойника» («Облако в штанах»).

У інших віршах прямо прорікав свою передчасну

смерть:

«Все чаще думаю – не поставить ли лучше точку жизни в

своем конце! Все равно я знаю, я скоро сдохну» («Флейта позво-

ночник»).

В іншому вірші читаємо:

«А серце рвется к выстрелу,

А горло бредит бритвою.

Петлю на шею луч накинь».

(«Человек»)

У буденному житті Володимир Маяковський з молодих

літ намагався піднестися над людьми, що його оточували,

вважаючи себе геніальним поетом.

І ось наближався кінець його земного життя. Поет три-