Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 82

«Свій заповіт Гоголь написав ще в 1836 році, коли йому

виповнилося лише 27 років. У листі до Жуковського писав:

«Знаю, что мое имя после меня будет щастливее меня, и

потомки тех же земляков моих, может быть, с глазами,

влажными от слез, принесут примирение моей тени».

Гоголь багато подорожував по Європі, подовгу жив у

Петербурзі і Москві, але завжди його тягнуло в Україну, де

ріки тихі, то бурхливі, де степи дихають козацькою славою,

а люди, хоч і бідні, та такі щедрі, красиві. Розмовляючи з

поміщиками, їхніми кріпаками, різними чиновниками,

набирався натхнення, щоб писати свої нові твори. Він впро-

довж життя невтомно працював і в інтелектуальній праці

знаходив тимчасове задоволення. «Бути в світі й нічим не

позначити свого існування – це здається мені жахливим», –

писав у зрілому віці Гоголь.

Передчуття своєї передчасної смерті проявилось у

нього за сім років до його кончини. Своїм близьким і

знайомим повідав про це. Навіть казав їм, коли настане

остання година його земного життя. Незадовго до перед-

часної смерті спалив свої художні твори, написані остан-

нім часом. Дуже переживав, щоб його ненароком не похо-

ронили заживо.

Микола Васильович Гоголь був побожною людиною.

В години нервового неспокою, душевної тривоги завжди

шукав втіху в Богослужінні, відкриваючи в ньому для себе

глибину мудрості і душевної краси. Впродовж двадцяти

років з перервами працював над книжкою «Роздуми про

140

Божественну Літургію». Вперше «Роздуми» видано Панта-

леймоном Кулішем у 1857 році, а в радянський період про

неї ніхто не знав і лише в 1990 році ця книга побачила світ.

Прочитавши «Роздуми про Божественну Літургію», ми

починаємо пізнавати Гоголя справжнього, без прикрас і

зайвої критики. Своїми «Роздумами…» Гоголь полегшено

попрощався зі світом, в якому довелося прожити коротке,

але світле життя. Настільною книжкою у нього була Біблія,

яку він перечитував вже в який раз, щоб пізнати істинний

смисл буття людини на землі. За своє недовге життя Гоголь

перехворів багатьма хворобами. У 20-річному віці пережив

невдале кохання. Усе це його гнітило і врешті-решт при-

вело до передчасної смерті. Стан його здоров’я різко погір-

шився в кінці січня 1852 року. 11 лютого перестав їсти й цим

свідомо прискорював свою кончину. За його словами – «він

поститься», не міг уже ходити. Біля нього перебував лікар

Терещенко.

Своїх друзів письменник приймав неохоче. Просив тіло

не піддавати похованню до того часу, поки не появляться

ознаки його розпаду. В останні дні життя у нього трима-

лася висока температура тіла і лікарі запідозрили маля-

рію, якою міг захворіти, перебуваючи в Римі. Почали ліку-

вати препаратами ртуті, а саме «каломелю». Ртуть погано

виводиться з організму, сприяє розладу нервової системи,

серця, нирок, а відтак настає уремія, тобто самоотруєння

організму азотистими продуктами обміну речовин, внаслі-

док недостатності функції нирок. За півтора дня до смерті

Гоголь сказав, щоб його поклали в труну, а руки не склали

на грудях навхрест, як це прийнято для покійників, а про-

стягнути їх вздовж тіла і в труні через просвердлені дірки